ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №815/1415/16

адміністративне провадження №К/9901/12760/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В., -

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1415/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фрунзівська селищна рада Фрунзівського району Одеської області (далі - Фрунзівська селищна рада), про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016, ухвалену у складі головуючого судді Самойлюк Г. П. та

ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н. В., суддів Джабурії О. В., Крусяна А. В., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.29.03.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтованою площею 11,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фрунзівської селищної ради (за межами населених пунктів);

зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути її заяву від 24.09.2015 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 11,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фрунзівської селищної ради (за межами населених пунктів) та прийняти відповідне рішення шляхом прийняття наказу про надання дозволу на розробку цього проекту.

Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 13.03.2009 у справі № 2-36/09 за нею визнано право на земельну частку (пай) в землях колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Авангард" Фрунзівського району Одеської області розміром 11,2 га (в умовних кадастрових гектарах) і зобов'язано Фрунзівську районну державну адміністрацію Одеської області виділити їй вказану земельну ділянку в натурі із земель запасу, створеного Фрунзівською селищною радою під час передачі землі у колективну власність. Відмовляючи у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на вказану земельну ділянку, відповідач порушив норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 21.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3.27.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.09.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5.15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У справі, яка розглядається суди встановили, що 24.09.2015 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 11,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фрунзівської селищної ради (за межами населеного пункту).

До вказаного клопотання позивачем було додано рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 13.03.2009 у справі № 2-36/09, яке набрало законної сили 24.03.2009, та за яким, зокрема, визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право приватної власності на право на земельну частку (пай) в землях колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" Фрунзівського району Одеської області розміром 11,2 га (в умовних кадастрових гектарах) та зобов'язано Фрунзівську районну державну адміністрацію Одеської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) в землях КСП "Авангард" Фрунзівського району Одеської області розміром 11,2 га (в умовних кадастрових гектарах) у натурі із земель запасу, створеного Фрунзівською селищною радою під час передачі землі у колективну власність.

Відділом Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області листом від
13.05.2014 № 25-01-12/1776 надано відомості зі схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, використання та охорони земель Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, які містять креслення існуючого використання земельних ділянок, що передбачається для відведення у власність ОСОБА_1 на масиві АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), загальною площею 11,2 умовних кадастрових гектарів.

Згідно із довідкою Фрунзівської селищної ради від 27.05.2014 № 2340 належна позивачу земельна частка (пай) розташована біля масивів АДРЕСА_1 площа складає 11,2 умовних кадастрових гектарів та розташована за межами с. Балашове на території Фрунзівської селищної ради.

Листом від 23.10.2015 № ДС-19-15-7777.5-9609/22-15 ГУ Держгеокадастру позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що належна ОСОБА_1 земельна частка (пай) знаходиться на землях КСП "Авангард" Фрунзівського району Одеської області і не повернута до земель державної чи комунальної власності. При цьому відповідач посилається на приписи статті 122 ЗК України та роз'яснення Держземагенства України щодо можливості розпорядження вищезазначеними землями від 16.09.2013 № 22-28-0.13-16472/1-13.

Також суди встановили, що у 2000 році розроблено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Авангард" Фрунзівського району Одеської області. Відповідно до складу земель колективної власності, приведеному в додатку 2 Схеми, із загальної площі 4599,0000 га земель колективної власності підлягають поділу 2660,7000 га (рілля), з них: площа земель колективної власності, що підлягає поділу 2660,7000 га ріллі; землі, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно 1679,1000 га землі під залуження; землі під залуження - 1,0000 (рілля) га; землі тимчасової консервації - 449,6000 га; пасовища - 894,5000 га; сіножатті - 334,0000 га; землі, що не підлягають паюванню на площі 259,2000 га (під господарськими шляхами і прогонами - 64,6000 га, під господарським будівлями і дворами -31,0000 га, ліси та інші лісо вкриті площі - 139,6000 га, під водою - 2,0000 га, болота - 11,0000 га, інші угіддя - 11,0000 га). Згідно із списком членів КСП "Авангард" 389 осіб отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), з них 358 - отримали державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на фізичну площу 2332,3346 га. Зазначається при цьому, що залишилось із земель у колективній власності земельні ділянки площею 1938,3000 га КСП "Авангард".

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право колективної власності КСП "Авангард", яке не припинено у встановленому законом порядку, вважається дійсним, а отже ГУ Держгеокадастру не мало законних підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області за межами населеного пункту, площею 11,2 га.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала, зокрема тим, що за нею в порядку спадкування судовим рішенням у справі № 2-36/09 визнано право власності на земельну ділянку (пай) на землях КСП "Аванград". Цим же судовим рішенням встановлено, що спадкодавця ОСОБА_2 було включено за № 332 до списку громадян - членів КСП "Авангард", як додатку до Державного акта на право колективної власності на землю серії ОД 25, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 від 25.10.1995, який був виданий вказаному КСП.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді- доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

12. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України та частини 2 статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

14. У справі, яка розглядається спірні відносини виникли в процесі оформлення власником земельної частки (паю) документації із землеустрою.

15. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від
05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - ~law19~).

16. У ~law20~ визначено осіб, які мають право на земельну частку (пай). При цьому, згідно із частиною третьою цієї статті право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

17. Відповідно до ~law21~ основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

18. Підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (~law22~).

19. ~law23~ визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

20. На час виникнення спірних відносин за правилами ~law24~ розмежування повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснювалось за принципом розташування відповідного паю (у межах населених пунктів - сільські, селищні, міські ради; за межами населених пунктів - районні державні адміністрації).

21. Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до ~law26~, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

22. Так, згідно із ~law27~ зазначені органи місцевого самоврядування, а на час виникнення спірних відносин ще й районні державні адміністрації:

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному ~law28~;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

23. Таким чином, в контексті спірних відносин, для офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на земельну ділянку (пай), отриману в порядку спадкування, особі необхідно здійснити наступні дії:

звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

Отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

24. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснюється органами місцевого самоврядування, визначеними у ~law29~, а на час виникнення спірних відносин ще й районними державними адміністраціями.

25. Законом України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до ЗК України, в тому числі до ЗК України, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за встановлених у справі обставин, позивач є власником земельної ділянки (паю), яку вона успадкувала та яку вона намагається технічно оформити, тому на дані правовідносини в розумінні частини 2 статті 32 ЗК України не поширюється положення статті 118 ЗК України щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а відтак на них не поширюється і компетенція відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність позивачу, оскільки за правилами спеціального ~law30~ для виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) останнім необхідно замовляти та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а не проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які є різними видами документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій".

27. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, у відповідача не було законних підстав розглядати заяву позивача стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 11,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фрунзівської селищної ради (за межами населених пунктів) та приймати рішення про надання дозволу на розробку цього проекту, відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

28. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог, які не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

29. Відповідно до частин 1 та 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

30. Оскільки суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неправильно застосували норми права, які регулюють відносини щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), то їх судові рішення слід змінити з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі №815/1415/16 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від
21.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від
29.08.2016 у справі №815/1415/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду