Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.06.2024 року у справі №140/2050/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 140/2050/22

адміністративне провадження № К/990/269/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Кашпур О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя Валюх В. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (головуючий суддя Судова-Хомюк Н. М., судді: Онишкевич Т. В., Сеник Р. П.),

І. Суть спору

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 січня 2022 року № 327498 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ним як власником транспортного засобу не було вчинено жодних порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки він не є фізичною особою-підприємцем чи суб`єктом господарювання, який надає послуги з перевезення. Наголосив, що він особисто транспортним засобом не керував, а передав його в грудні 2021 року для особистого користування ОСОБА_2 . Також позивач стверджує, що в акті перевірки відсутні докази на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 07 грудня 2021 року позивач особисто чи за його дорученням (згодою, відома тощо) ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Поліським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 06 грудня 2021 року по 12 грудня 2021 року, затвердженим начальником вказаного міжрегіонального управління 03 грудня 2021 року, та згідно із направленням на рейдову перевірку від 03 грудня 2021 року № 013418, 07 грудня 2021 року державними інспекторами Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 грудня 2021 року № 312500.

Указаним актом перевірки встановлено, що водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz 213CDI, номерний знак НОМЕР_1 , що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , допустив порушення законодавства на автомобільному транспорті, а саме: під час перевезення 15 пасажирів легковим автомобілем на замовлення у водія відсутня копія договору із замовником послуг.

10 січня 2022 року Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення № 431/822.1/24-22, у якому зазначив, що розгляд справи про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 24 січня 2022 року.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_4 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498 за неоформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Уважаючи таку постанову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб`єкт господарювання. Як на час складання акту перевірки від 07 грудня 2021 року, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови від 24 січня 2022 року позивач не був суб`єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача Укртрансбезпеки. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498 не відповідає вимогам законодавства та прийнята протиправно, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що у акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія та власника транспортного засобу, разом з тим, у акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень. У документах, складених відповідачем, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки, в тому числі і з долученого відеозапису із нагрудної камери інспектора, який проводив перевірку, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Крім того, інспектором не встановлено суми оплати за проїзд, не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення та не долучено таких пояснень до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення 07 грудня 2021 року позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

03 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2024 року (у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Кашпур О. В.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування позиції, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, що можуть підтвердити статус такого суб`єкта, визначені статтею 39 вказаного закону (зокрема ліцензії та копії договору з замовником).

Державна служба України з безпеки на транспорті стверджує, що підставою для реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень є порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення пасажирів за відсутності необхідної ліцензії, що, в свою чергу, є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водночас, суди попередніх інстанцій зазначають, що акт перевірки це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Проте, на думку скаржника, судами не вказано якими саме доказами, згідно з положенннями чинного законодавства, можуть бути підтверджені обставини вчиненого порушення. Укртрансбезпека вважає, що документом, який формує інспектор для фіксації факту порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є акт установленої форми, інших документів не передбачено.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятою - двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Стаття 39 Закону № 2344-ІІІ передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (частина перша статті 39 вказаного Закону). Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України (частина дев`ята статті 39 Закону

№ 2344-ІІІ).

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ установлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Поряд з цим, за приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, постановою в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 січня 2022 року № 327498 до ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, за порушення статті 39 Закону № 2344-ІІІ, застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн, передбачений абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону. Підставою для застосування такого штрафу слугував акт від 07 грудня 2021 року № 312500, за яким установлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: під час перевезення 15 пасажирів легковим автомобілем на замовлення у водія - ОСОБА_2 відсутня копія договору із замовником послуг.

Верховний Суд звертає увагу, що спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій, а також обов`язку контролюючого органу надати належні, достатні та беззаперечні докази на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення та що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 39 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, а також притягнення за таке порушення власника транспортного засобу, колегія суддів зазначає таке.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що за відсутності документів, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III (ліцензії, договору з замовником послуг), на підставі яких виконуються пасажирські перевезення транспортним засобом, що здійснюються на комерційній основі, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 цього Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Так, відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд констатує, що положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498 не відповідає вимогам законодавства та прийнята протиправно, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Що стосується обов`язку контролюючого органу надати належні, достатні та беззаперечні докази на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги саме з перевезення пасажирів на замовлення, колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, до висновку про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт (перевезення 15 пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності у водія копії договору із замовником послуг) контролюючий орган дійшов з урахуванням акту рейдової перевірки від 07 грудня 2021 року № 312500. При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві наполягає, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , передав у грудні 2021 року ОСОБА_2 для особистого користування.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що у зазначеному акті перевірки вказано: загальні відомості про транспортний засіб (марка, номерний знак); серія і номер свідоцтва про реєстрацію; дані про водія та власника транспортного засобу. При цьому в акті перевірки відсутня інформація про пасажирів як замовників послуг. Також матеріали перевірки не містять пояснень пасажирів. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу га таке.

Згідно вимог КАС України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, варто зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник, у цій справі - відповідач, має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення позовних вимог за відсутності доказів їх безпідставності.

Верховний Суд звертає увагу, що із матеріалів перевірки, у тому числі і з долученого відеозапису із нагрудної камери інспектора, який проводив перевірку, інспектором не встановлено суми оплати за проїзд, не отримано пояснень у пасажирів, чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення, та не долучено таких пояснень до матеріалів справи.

Тобто, як констатував суд апеляційної інстанції, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення.

Варто також зауважити, що за приписами статі 6 Закону № 2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірки.

Проте, як зазначили суди, інших доказів, як-то зокрема, відеозапису з нагрудної камери уповноважених осіб контролюючого органу з фіксацією вчиненого порушення, пояснень пасажирів, відповідач не надав.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням приписів статті 77 КАС України, погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 07 грудня 2021 року на зазначеному транспортному засобі було надано послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21, від 14 грудня 2023 року у справі № 240/6269/23.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. В. Кашпур