Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2019 року

Київ

справа №826/18111/16

провадження №К/9901/18963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., від 16 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо невключення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк»; зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «Дельта Банк» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., яка полягає у невключенні ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «Дельта Банк» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмова Уповноваженої особи Фонду оформлена листом від 26.05.2016 року № 05-3288211 щодо включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» не ґрунтується на нормах Закону №4452, що вказує на наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено ряд договорів, а саме: договір №006-12514-030313 від 06 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_1 ); договір №005-12514-030313 від 06 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_2 ); договір №010-12514-010413 від 01 квітня 2013 року (рахунок № НОМЕР_3 ); договір №008-12514-030313 від 06 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_4 ); договір №001-12514-070313 від 07 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_5 ); договір №002-12514-070313 від 07 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_6 ); договір №003-12514-070313 від 07 березня 2013 року (рахунок № НОМЕР_7 ); договір №007-09502-081214 від 08 грудня 2014 року (рахунок № НОМЕР_8 ); договір №00004007089523 від 08 травня 2014 року (рахунок № НОМЕР_9 ).

Згідно з довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 06 травня 2016 року №05-3280298/1 на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ «Дельта Банк» відкрито рахунки, на яких станом на 02 жовтня 2015 року обліковуються наступні суми: рахунок №НОМЕР_1 по договору №006-12514-030313 від 06 березня 2013 року - 8,15 доларів США; рахунок №НОМЕР_2 по договору №005-12514-030313 від 06 березня 2013 року - 76,78 грн.; рахунок № НОМЕР_3 по договору №010-12514-010413 від 01 квітня 2013 року - 0,06 євро; рахунок № НОМЕР_4 по договору №008-12514-030313 від 06 березня 2013 року - 3,61 грн.; рахунок № НОМЕР_5 по договору №001-12514-070313 від 07 березня 2013 року - 1308,53 грн.; рахунок № НОМЕР_6 по договору №002-12514-070313 від 07 березня 2013 року - 10654,97 доларів США; рахунок №НОМЕР_7 по договору №003-12514-070313 від 07 березня 2013 року - 736,89 євро; рахунок № НОМЕР_10 - 7239,42 євро; рахунок № НОМЕР_8 по договору №007-09502-081214 від 08 грудня 2014 року - 14458,17 доларів США; рахунок №НОМЕР_9 по договору №00004007089523 від 08 травня 2014 року - 10199,61 доларів США; по рахунку №НОМЕР_12 по договору №003-12518-240614 від 24 червня 2014 року - 47840,42 грн.; по рахунку № НОМЕР_11 по договору №20005006531134 від 22 березня 2014 року - 8051,44 дол.США.

02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08 квітня 2015 року тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

02 жовтня 2015 року постановою Національного банку України №664 відкликано банківську ліцензію банку та ліквідовано АТ «Дельта Банк», на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із делегуванням всіх повноважень ліквідатора банку ОСОБА_2 .

На виконання вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачем було отримано гарантовану суму в розмірі 200000,00 грн. за договорами, які були укладені ОСОБА_1 на загальних умовах.

ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. з заявою від 21 жовтня 2015 року про включення її до реєстру вимог кредиторів та повернення грошових коштів, які містяться на вкладних, депозитних та карткових рахунках, відкритих на її ім`я в ПАТ «Дельта Банк».

Не отримавши відповідь на своє звернення, позивач повторно 25 травня 2016 року звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. із заявою щодо включення її в реєстр вимог кредиторів.

Листом АТ «Дельта Банк» від 26 травня 2016 року №05-3288211 позивача повідомлено, що кредитори банку мали можливість заявити свої вимоги до банку з 08 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року, а оскільки ОСОБА_1 не заявила до банку своїх кредиторських вимог у встановлені Законом строки, у банка відсутні правові підстави для задоволення її вимог.

Позивач звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. з заявою від 18 липня 2016 року, в якій зазначила, що нею 21 жовтня 2015 року на адресу ПАТ «Дельта Банк», в межах визначеного Законом строку, було подано заяву про включення до реєстру вимог кредиторів, та подано опис вкладення у цінний лист відділення Укрпошти від 21 жовтня 2015 року, у зв`язку з чим просила включити її в реєстр вимог кредиторів.

6. Не отримавши відповідь на свою заяву, ОСОБА_1 звернулась за захистом свої прав до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Отже, суди неправомірно зобов`язали Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «Дельта Банк» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

8. Позивачем не подано заперечення (відзиву) на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

10. Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.

11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

13. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

14. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

16. За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

17. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).

18. Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням Уповноваженою особою дій щодо акцептування вимог кредиторів, а саме акцептування заявлених вимог позивача не в повному обсязі. Дана заборгованість перед виникла відповідно до укладеного договору із банківською установою, але внаслідок початку ліквідаційної процедури банку.

20. Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

21. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

22. За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

23. Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

24. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

26. Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

27. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

28. Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

29. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

30. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

31. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

32. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

33. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

34. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №4452-VI.

35. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

36. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов`язань Банку за укладеними між ними договорами, Уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

37. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про акцептування вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб`єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

38. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 22 серпня 2018 року у справі № 809/654/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 813/799/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 806/724/16.

39. Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

40. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

41. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 826/18111/16 закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний