Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.10.2019 року у справі №260/1/19
Постанова КАС ВП від 12.05.2022 року у справі №260/1/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 260/1/19

адміністративне провадження № К/9901/27622/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (у складі головуючого судді Шешеня О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (у складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.)

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Перечинського ВП ГУ НП» №2354 від 30.11.2018 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України та наказу «По особовому складу» №250 о/с від 03.12.2018 про звільнення його зі служби в поліції, поновити на посаді інспектора СРПП №4 Перечинського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області та виплатити суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць та поновлення на службі в поліції.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що накладення на нього дисциплінарного стягнення, а в подальшому звільнення з поліції є безпідставним, незаконним та здійснено з порушенням вимог чинного законодавства; підставою для прийняття рішення про звільнення зі служби в поліції стало те, що він разом з іншими працівниками поліції нібито об`єдналися в злочинну групу з метою матеріального збагачення та в період з листопада 2017 року по червень 2018 року вимагали та отримували неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у громадян за не притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

3. Позивач вказував на те, що описова частина акту службової перевірки є аналогічною до описової частини розслідування по факту внесення відомостей ЄРДР про виявлене кримінальне правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

4. Відтак, позивач вважав, що доведення відповідачем факту вчинення ним дисциплінарного проступку, в даному випадку, ставиться виключно в залежність від доведення факту вимагання та отримання неправомірної вигоди, оскільки саме дії щодо отримання неправомірної вигоди покладені в основу порушення, вимог Дисциплінарного статуту.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у задоволенні позову було відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за вчинення дисциплінарного проступку, який полягав у порушенні вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» на ОСОБА_1 правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

7. Суди попередніх інстанцій зазначали, що відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях; реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов`язків.

8. Доводи позивача стосовно протиправності звільнення з органів внутрішніх справ лише на підставі факту повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки питання кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку не вирішено, суди вважали необґрунтованими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

9. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

11. В обґрунтування поданої скарги касатор зазначає, що доведення відповідачем факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку ставиться виключно в залежність від доведення факту вимагання та отримання неправомірної вигоди, оскільки саме дії щодо отримання неправомірної вигоди покладені в основу порушення вимог Дисциплінарного статуту; водночас, у висновку службового розслідування та в матеріалах адміністративної справи відсутні документально підтверджені відомості щодо факту вимагання і отримання позивачем неправомірної вигоди, а також достовірно не встановлено, чи мали вони місце взагалі.

12. Касатор вказує, що, розглядаючи дану справу, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що як на день винесення оскаржуваного наказу, так й по сьогодення, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду не підтверджена, а тому притягнення його до даного виду дисциплінарної відповідальності є передчасним.

13. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, відмовивши в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

14. В обґрунтування відзиву ГУНП в Закарпатській області додатково зазначає, що перед затвердженням висновку за результатом службового розслідування, відповідачем в межах своєї компетенції було проведено весь комплекс заходів, зібрано матеріали з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

15. Відповідач вказував, що з урахуванням встановлених обставин, при прийнятті оскаржуваних наказів, ГУНП в Закарпатській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом; відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений ним проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції України з боку суспільства.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 04 жовтня 2019 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №260/1/19.

18. Ухвалою судді Верховного Суду від 04.05.2022 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 перебував на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області.

18. 30 листопада 2018 року відповідачем було прийнято Наказ № 2354 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Перечинського відділення поліції ГУНП».

19. Даним наказом вирішено звільнити зі служби в поліції інспектора СРПП № 4 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», зокрема за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції» та наказу МВС України від 09.11.2016р. № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його, як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку поліцейського під час проведення службового розслідування.

20. 17 жовтня 2017 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 42017070000000363 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, за фактом збуту наркотичних засобів працівниками правоохоронних органів.

21. 14 березня 2018 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 420180700000000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, за фактом неправомірних дій окремих працівників територіального підрозділу ГУНП в Закарпатській області, які систематично отримують незаконну грошову вигоду від цивільних осіб за не притягнення їх до адміністративної відповідальності.

22. Цього ж дня прокуратурою Закарпатської області кримінальні провадження № 42017070000000363 та № 420180700000000086 обєднані в одне з присвоєнням кінцевого № 42017070000000363.

23. Підставою для прийняття вищевказаного наказу № 2354 від 30.11.2018 та початку прокуратурою кримінального провадження стало те, що 27 листопада 2018 слідчим управлінням прокуратури Закарпатської області інспектору СРПП № 3 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_26, інспектору СРПП № 4 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_1 , інспектору СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_6 , інспектору СРПП № 1 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_7 , поліцейському СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Машкаринцю і.В. та поліцейському СРПП № 1 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, а ОСОБА_1 ще й у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

24. Зокрема в наказі вказано те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 за попередньою домовленістю в групі з іншими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в період з листопада 2017 року до червня 2018 року систематично пред`являли завідомо протиправні вимоги про передачу грошових коштів, поєднуючи вказані вимоги з психологічним насильством та залякуванням водіїв транспортних засобів, які зупинялись ними за порушення Правил дорожнього руху України для перевірки на дорогах Перечинського району з метою свого збагачення.

25. А саме, за вказаний період зазначені поліцейські Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП вимагали та отримали, зокрема від гр. ОСОБА_11 - 100 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), від громадян ОСОБА_12 - 1 500 гривень, ОСОБА_13 - 3000 гривень, ОСОБА_14 - 2000 гривень, ОСОБА_15 - 100 доларів США та 150 гривень, ОСОБА_5 - 300 доларів США та гр. ОСОБА_16 150 доларів США та 500 гривень за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, від гр. ОСОБА_17 - 400 гривень за не притягнення його адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 65 КУпАП, від гр. ОСОБА_18 - 200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_19 - 500 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП та від гр. ОСОБА_20 - 300 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 126 КУпАП, від гр. ОСОБА_3 - 300 гривень, за прискорення розгляду його заяви про втрату закордонного паспорта громадянина України, від гр. ОСОБА_21 - 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_11 - 100 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_22 - 700 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, гр. ОСОБА_12 - 1500 гривень, від гр. ОСОБА_13 - 3000 гривень, від гр. ОСОБА_16 - 150 доларів США та 500 гривень, від гр. ОСОБА_23 - 1200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, від гр. ОСОБА_18 200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП та від гр. ОСОБА_24 - 500 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_25 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173-2 КУпАП.

26. Зазначена подія, що проявилася в обєднанні ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у злочинну групу з метою матеріального збагачення та в період з листопада 2017 року по червень 2018 року вимагання та отримання ними неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у громадян, за не притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, стала наслідком їх низьких ділових та моральних якостей, недотримання ними вимог ст. 1 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», ігнорування Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції» та наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських».

27. На підставі Наказу № 2354 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Перечинського відділення поліції ГУНП» від 30.11.2018, відповідачем було прийнято Наказ № 250 о/с від 03.12.2018 «По особовому складу», яким позивача відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0116293), інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Перечинського відділення Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції з 03 грудня 2018 року.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

29. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

34. Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

35. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

36. За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

37. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

38. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

39. Частиною 2 статті 18 Закону встановлено, що поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

40. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

41. Частиною 2 статті 19 Закону України "Про національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

42. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

43. Відповідно до частин 1, 2, статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

44. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

45. Пунктами 1, 6 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

46. Згідно з частиною 1 статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

47. Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

48. Частинами 1, 2, 4 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

49. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

50. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

51. Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

52. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

53. Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним в підпункті «з» (поліцейські) пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної виголи (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб.

54. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

55. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

56. Відповідно частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

57. Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

58. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

59. Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

60. Згідно з абзацом 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

61. Необхідно звернути увагу, що зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

62. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

63. За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

64. З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

65. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16.

66. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

67. Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

68. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлених у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

69. Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

70. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.

71. Повертаючись до матеріалів справи та встановлених обставин, можна дійти висновку, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.

72. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

73. Тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

74. Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

75. Подібна за змістом позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20 травня 2019 року у справі №815/2658/17.

76. Набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку.

77. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №805/623/16-а.

78. З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства; такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований тощо.

79. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

81. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо необґрунтованості позовних вимог, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 - залишенню без змін.

82. Доводи касаційної скарги зазначених у цій постанові та в оскаржуваних судових рішеннях висновків не спростовують.

83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко