Історія справи
Ухвала КАС ВП від 06.05.2020 року у справі №815/2252/16
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2020 року
Київ
справа №815/2252/16
адміністративне провадження №К/9901/16572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, скасування реєстрації декларації та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Бутенко А.В. від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кравця О.О., Домусчі С.Д., Коваля М.П. від 30.11.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - ДАБІ, Департамент, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати дії щодо відмови у виданні наказу про скасування реєстрації декларації протиправними;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 22.03.2012 №ОД18212043445 (далі - спірна декларація);
- зобов`язати виключити запис про реєстрацію декларації.
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач, на переконання ОСОБА_1 , протиправно відмовляється видати організаційно-розпорядчий акт - наказ про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №1570/6451/2012, яка набрала законної сили і була залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
3. Вказаним судовим рішенням визнано протиправним дії Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області з реєстрації декларації, а тому, на думку позивача, Департамент ДАБІ згідно з приписами частини другої статті 39-1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу сьомого пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750; далі - Порядок №461) повинен був таку реєстрацію скасувати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
5. Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що у відповідача були відсутні передбачені законом правові підстави для скасування реєстрації декларації та вилучення запису про таку реєстрацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 02.03.2016 позивач звернулась до Департаменту із заявою, в якій просила видати їй належним чином завірену копію рішення про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.03.2012 №ОДІ8212043445 щодо реконструйованого дачного будинку, розташованого по
АДРЕСА_1 . У відповідь на вищевказану заяву відповідач, листом від 04.03.2016 за вих. №1015-01/11-2795 надав позивачу відповідь, якою повідомив, що на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013, залишеною без змін, ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 та Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015, неможливо скасувати реєстрацію вищевказаної декларації, оскільки цими судовими рішеннями не скасовано реєстрацію вказаної декларації, а лише визнано протиправними дії щодо її реєстрації.
9. 22.03.2016 позивач повторно звернулась із заявою до Департаменту, в якій, посилаючись на норми діючого законодавства, просила видати розпорядчий акт - наказ про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.03.2012 №ОДІ8212043445 щодо реконструйованого дачного будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , а також виключити запис про реєстрацію цієї декларації з Єдиного реєстру.
10. У квітні 2016 року ОСОБА_1 одержала лист відповідача від 30.03.2016 вих. №1015-01/11-4505, з якого вбачається, що відповідач, знову посилаючись на рішення суду, що набуло законної сили, відмовляється видавати організаційно-розпорядчий акт і скасовувати реєстрацію вищезгаданої декларації, посилаючись на відсутність судового рішення, що набрало законної сили саме з питання скасування її реєстрації.
11. Незгода з такими діями (бездіяльністю) відповідача, зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги позивач, посилаючись на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення, оскільки не врахували усі обставини справи і залишили поза своєю увагою те, що третя особа - ОСОБА_2 зазначив у спірній декларації недостовірні відомості, і це встановлено у судовому порядку під час розгляду справи №1570/6451/2012.
13. На переконання скаржника, такі обставини свідчать про наявність достатніх підстав для скасування реєстрації спірної декларації і вилучення з Єдиного реєстру відомостей про це і такі повноваження передбачені у частині другій статті 39-1 Закону №3038-VI та абзацу сьомого пункту 22 Порядку №461.
14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваних позивачем судових рішень, просить залишити їх без змін, а в задоволенні скарги відмовити, оскільки наведена у ній аргументація висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовує.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Так, за змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.
16. Обов`язковість судових рішень як один з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах закріплено й у пункті 9 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, яка була чинна станом на день набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013, прийнятою у справі №1570/6451/2012.
17. Своєю чергою, у статті 255 КАС України у вищенаведеній редакції визначено наслідки набрання законної сили судовим рішенням. Частиною першою вказаної норми процесуального закону передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
18. Чинний у цій же редакції процесуальний закон (частини друга, четверта статті 257 КАС України) передбачав, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
19. Крім того, статтею 267 КАС України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №1570/6451/2012) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
20. Частиною дев`ятої цієї ж статті КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
21. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
22. Верховний Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
23. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
24. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
25. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
26. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. З аналізу предмету даного спору випливає, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме - постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №1570/6451/2012, де заявлені позивачем вимоги та їх обґрунтування також зводились до скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 22.03.2012 №ОД18212043445, яка є спірною і у справі, яка розглядається.
28. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, пов`язаних з виконанням вищевказаного рішення суду і зобов`язання вчинити певні дії на підставі цього судового акту. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
29. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
30. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
31. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
32. Тобто, якщо позивач вважала протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаної постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №1570/6451/2012, або порушення її прав, свобод чи інтересів, то вона повинна була звернутись до суду в порядку статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.
33. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
35. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
37. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).
38. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі.
39. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 скасувати, а провадження у справі - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний