Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.03.2018 року у справі №809/1464/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №809/1464/16

адміністративне провадження №К/9901/36481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у складі судді Матуляка Я.П.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у складі суддів Яворського І.О., Кухтея Р.В., Носа С.П.,

у справі №809/1464/16

за позовом Приватного підприємства «Роса-ІФ»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

01 листопада 2016 року Приватне підприємство «Роса-ІФ» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2016 року за № 0002831401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 235961 грн за податковим зобов'язанням та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34365 грн, № 0002851401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на 154401 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 38600 грн, № 0002841406, яким застосований штраф за затримку реєстрації податкових накладних у сумі 1031 грн 56 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

05 грудня 2016 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позов Підприємства задоволений частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2016 року №0002831401, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення за №0002851401 від 25 жовтня 2016 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152 733 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 183, 25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій встановили доведеність позивачем правомірності формування витрат та податкового кредиту в частині задоволених позовних вимог та недоведеності складу податкових правопорушень податковим органом у цій частині.

21 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та наводить обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту пункту 7 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

05 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/36481/18 передані до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги № К/9901/36481/18 та витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу №809/1464/16.

02 квітня 2018 року справа № 809/1464/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34083975, перебуває на податковому обліку з 17 травня 2006 року, є платником податку на додану вартість з 08 жовтня 2007 року.

Податковим органом у вересні 2016 року проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 жовтня 2016 року №575/09-19-14-06/34083975 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 25 жовтня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, правомірність прийняття яких є предметом касаційного перегляду.

Податковим повідомленням-рішенням від 25 жовтня 2016 року за № 0002831401, яке скасовано судами попередніх інстанцій повністю, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 235961 грн за податковим зобов'язанням, в тому числі за 2014 рік в сумі 137460,00 грн, за 2015 рік в сумі 98501,00 грн, за порушення положень положення підпунктів 14.1.27., 14.1.36., 14.1.257., 14.1.228. пункту 14.1. статті 14, пунктів 44.1., 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, пунктів 138.1., 138.2., 138.4., підпункту 138.10.3. пункту 138.10. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, підпункту 153.2.2. пункту 153.2. статті 153 Податкового Кодексу України, розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2. пункту 1, підпунктів 2.1., 2.4., 2.15., 2.16. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, пункту 7, пункту 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34365 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0002851401, яке скасовано судами попередніх інстанцій в частині формування позивачем податкового кредиту за операціями придбання цегли, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на 154401 грн, в тому числі за липень 2014 року в сумі 5075,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 31272,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 50774,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 43863,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 23417,00 грн, за порушення пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, Порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказами Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012 року, № 957 від 25.11.2013 року, № 966 від 23.09.2014 року, № 21 від 28.01.2016 року, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34365 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірс-Трейдінг» як продавцем укладено та виконано договір від 29 липня 2014 року, згідно якого предметом купівлі - продажу є товар (цегла).

На виконання умов цього договору позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс-Трейдінг» цеглу на загальну суму 916 400,00 грн в т.ч. податок на додану вартість 152733,30 грн, що підтверджується належним чином оформленими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування товару здійснювалося контрагентом позивача у відповідності до укладених договорів оренди/суборенди, отриманий згідно договору товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності під час виконання будівельних робіт дитячого садка в мікрорайоні № 4 житлового масиву «Пасічна» в м. Івано-Франківську, де ПП «Роса-ІФ» виступало субпідрядником.

Оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та її використання позивачем у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи умови транспортування, вартість яких не задіяна позивачем при формуванні витрат та податкового кредиту.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість достовірної оцінки кінцевого фінансового результату виконаних будівельних робіт Товариством для Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс -Б», з огляду на те, що «припущення» є неприйнятним доказом в розумінні статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовані питання відповідності та оцінки доказів.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №809/1464/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер