Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №647/514/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №647/514/17

адміністративне провадження №К/9901/18070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 10 травня 2017 року (головуючий суддя - Кириленко М.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у адміністративній справі № 647/514/17 за позовом ОСОБА_1 до Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11 січня 2017 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти та зобов'язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня подачі заяви про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що тривалий час працювала педагогом у Львівській загальноосвітній школі І - III ступенів Бериславської районної ради Херсонської області, відпрацювавши 25 років вона набула право відповідно до переліку посад працівників освіти на пенсію за вислугу років та звернулась до Управління ПФУ для оформлення пенсії. Однак, отримала повідомлення про відмову в призначенні пенсії, оскільки посада старшої вожатої не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФУ від 11 січня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Зобов'язано Управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення» з дня подачі заяви про призначення пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначило, що після 1 січня 1992 року посада старшої вожатої не передбачена Переліком, а підтверджений документально спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років позивача становить 23 роки 8 місяців 6 днів, тому Управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 на підставі наказу від 18 серпня 1989 року № 95 прийнята з 18 серпня 1989 року на роботу до Львівської середньої школи на посаду старшої піонервожатої і вчителя біології. 1 вересня 1994 року на підставі наказу №124 к переведена з посади старшої піонервожатої на посаду вчителя біології Львівської середньої школи. Наказом від 22 грудня 2014 року №232-ос звільнена з посади вчителя біології та педагога-організатора Львівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 22 грудня 2014 року.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Про результати розгляду вказаної заяви Управління ПФУ надіслало на адресу позивача повідомлення від 12 січня 2015 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти, обґрунтоване відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, а саме 25 років на посадах, відповідно до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909. Зазначено, що загальний трудовий стаж позивача становить 26 років 07 місяців 27 днів, з яких 23 роки 08 місяців 6 днів спеціального стажу роботи. При цьому, Управлінням ПФУ не враховано до спеціального трудового стажу позивача стаж її роботи на посаді старшої піонервожатої з 1 січня 1992 року.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року по справі № 647/1484/16-ц зобов'язано відділ освіти, молоді та спорту Бериславської РДА внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про перейменування з 1 квітня 1991 року посади старшої піонервожатої Львівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бериславської районної ради на посаду педагога-організатора Львівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бериславської районної ради.

На виконання вказаного рішення 3 жовтня 2016 року відділом освіти, молоді та спорту Бериславської РДА Херсонської області до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №7 відповідно до якого, посада старшої піонервожатої Львівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бериславської районної ради перейменована на посаду педагога-організатора з 1 квітня 1991 року.

23 листопада 2016 року, після внесення змін у трудову книжку, ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

11 січня 2017 року Управління ПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відмова мотивована тим, що робота на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років лише до 1 січня 1992 року відповідно до примітки 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909. Оскільки після 1 січня 1992 року посада старшої вожатої не передбачена Переліком №909, тому підтверджений документально спеціальний стаж роботи позивача для призначення пенсії за вислугу років становить 23 роки 8 місяців 6 днів (з 18 серпня 1989 року по 31 грудня 1991 року та з 1 вересня 1993 року по 22 грудня 2014 року).

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спеціальний стаж роботи позивача належним чином підтверджений записами у трудовій книжці та дає їй право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Законодавством часів СРСР у загальноосвітніх школах була передбачена посада старшого піонервожатого. Рішенням колегії Міністерства праці УРСР від 29 березня 1991 року № 25 «Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській РСР» були затверджені нові умови оплати праці працівників освіти. Вказаною постановою в загальноосвітніх навчальних закладах замість посади старшого піонервожатого з 1 квітня 1991 року введена посада педагога-організатора.

Статтею 28 Закону України від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ «Про освіту» передбачено, що система освіти складається з навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 віднесено, зокрема: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів; учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судами, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 18 серпня 1989 року по 30 серпня 1994 року на посаді старшої піонервожатої та вчителя біології Львівської середньої школи; з 1 вересня 1994 року по 22 грудня 2014 на посаді вчителя біології Львівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. При цьому, з 1 квітня 1991 року посада старшої піонервожатої перейменована на посаду педагога-організатора Львівської середньої школи, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці ОСОБА_1

Таким чином, суди попередній інстанцій дійшли правильного висновку, що трудовий стаж ОСОБА_1, як працівника освіти, становить понад 25 років та дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бериславського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду