Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №822/1136/17

касаційне провадження №К/9901/6147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.06.2017 (головуючий суддя: Ковальчук О.К., судді: Лабань Г.В., Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя: Граб Л.С., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі №822/1136/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України або відповідач-1), Управління МВС України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправним і скасувати рішення МВС України від 19.09.2016 про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII);

зобов`язати МВС України повторно розглянути висновок управління МВС України в Хмельницькій області про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №565-XII.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при повторному переогляді йому з 13.06.2016 була встановлена ІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У зв`язку з цим останній звернувся через Управління МВС України в Хмельницькій області до МВС України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак отримав лист від 12.10.2016 №1162/126/29/01-2016, в якому повідомлялося про повернення МВС України висновку, разом із заявою, без права на виплату. Позивач вважає рішення МВС України від 19.09.2016 про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним та таким, що порушує його права на належний соціальний захист.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.06.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункт 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі Порядок №850) не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МВС України подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 4 Порядку №850 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється лише тим працівникам, яким протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги. Проведення виплати одноразової грошової допомоги після спливу дворічного строку з дня встановлення інвалідності вперше законодавством не передбачено. З огляду на те, що вища група інвалідності позивачу встановлена після спливу дворічного строку, підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 задоволено заяви про самовідвід суддів Смоковича М.І., Губської О.А, Калашнікової О.В., а справу передано на повторний автоматизований розподіл для визначення нового складу суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 05.11.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від відповідача-2 на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній підтримав доводи та вимоги касаційної скарги МВС України та просив суд її задовольнити.

Позивач право на подачу відзиву на касаційну скаргу МВС України не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційних скарг, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в Управлінні МВС України в Хмельницькій області з 31.07.1988 по 30.10.2015.

28.12.2008 позивач під час проходження служби в ОВС отримав травму, що підтверджується інформацією, зазначеною у висновку службового розслідування від 02.01.2009 та акті № 01 про нещасний випадок від 03.01.2009.

Відповідно до висновку службового розслідування від 02.01.2009 травма отримана при виконанні службових обов`язків та пов`язана з проходженням служби в ОВС.

13.05.2009 позивачу призначена одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 3198 грн.

Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 30.10.2015 №270 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів МВС в запас Збройних Сил за пунктом 64 «А» (за віком).

За результатами повторного огляду, позивачу з 13.06.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕК серії АГ №0017587.

29.06.2016 Військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» з установлення причинного зв`язку захворювань, травм, каліцтв у колишніх працівників органів внутрішніх справ та НП із числа осіб рядового й начальницького складу встановила причинний зв`язок перенесених тілесних ушкоджень у колишнього співробітника ОВС ОСОБА_1 з виконанням ним службових обов`язків та причинний зв`язок захворювання позивача з проходженням служби в ОВС (Протокол №107).

16.08.2016 позивач звернувся до Управління МВС України в Хмельницькій області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Управління МВС України в Хмельницькій області подало до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону №565-ХІІ та Порядку №850.

19.09.2016 МВС України з посиланням на пункт 4 Порядку №850 відмовило у затвердженні вказаного висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Підстави для відмови вказані МВС у супровідному листі від 10.10.2016 №15/23797 про повернення Управлінню МВС України в Хмельницькій області висновку та матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги.

Про зазначену відмову позивач повідомлений листом Управління МВС України в Хмельницькій області від 12.10.2016 №1162/126/29/01-2016.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію України» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на МВС України.

За правилами частини шостої статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції врегульовано Порядком №850.

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Порядком №850 також визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо: загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Зазначений перелік підстав є вичерпним.

У спірному випадку, МВС України не наведено, визначених пунктом 14 Порядку №850, підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

Приймаючи оскаржуване у цій справі рішення, МВС України послалося на пункт 4 Порядку №850, який, на переконання суб`єкта розгляду, встановлює обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, вищу групу інвалідності яким встановлено поза межами дворічного строку з моменту первинного огляду.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Буквальний аналіз цієї норми свідчить, що ця норма не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Слід зазначити і про те, що Законом №565-ХІІ також не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 24.10.2019 у справі №817/713/16.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач-1, вказана норма не містить.

Також слід відзначити і про те, що дворічний строк на повторне звернення за призначенням одноразової грошової допомоги у разі встановлення згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, застосовується до правовідносин, у яких первинне встановлення інвалідності чи втрати працездатності відбулося після набрання чинності Порядку №850.

Наведений правовий висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №802/1638/16-а.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача-1 не містить.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №822/1136/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Саприкіна

В. М. Шарапа