Історія справи

Ухвала ККС ВП від 09.01.2018 року у справі №826/10832/15
Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №826/10832/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/10832/15

адміністративне провадження №К/9901/2994/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року (суддя Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі №826/10832/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача-2 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) № 42069 від 26 червня 2014 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ «КБ «УФС»), та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, що оформлено наказом № 6 від 18 листопада 2014 року, яким визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку, в частині, що стосується ОСОБА_1;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу (депозиту) № 42069 від 26 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС»;

- зобов'язати відповідача-2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000, 00 грн. за рахунок коштів Фонду позивачу за договором банківського вкладу (депозиту) № 42069 від 26 червня 2014 року, укладеним з ПАТ «КБ «УФС»;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, з сумою відшкодування у розмірі 200000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії та наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемними Договору банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року №42069, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС», та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу (депозиту) № 42069 від 26 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС». Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) № 42069 від 26 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС», за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги до Фонду заявлені позивачем передчасно, оскільки відповідна інформація стосовно ОСОБА_1 до відповідача-1 Уповноваженою особою не подавалась, а відтак Фонд був позбавлений можливості включити її до Загального реєстру вкладників, що також відповідає і приписам чинного законодавства. З огляду на те, що у Фонду гарантування вкладів ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем, то і права особи ним не могли бути порушені, а тому відсутні і підстави для спонукання відповідача-1 до вчинення певних дій.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що зобов'язання відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників. При цьому в даному випадку втручання у дискреційні повноваження Фонду є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача. Більш того, у відповідача-1 в даному випадку відсутні повноваження обирати з кількох юридично допустимих рішень. Наголошено на тому, що станом на дату подання вказаних заперечень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вже включив позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, та сплатив відшкодування, тобто рішення суду фактично виконане.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами,суди встановили, що ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «КБ «УФС» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року №42069, згідно якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 196 500,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 26 липня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджено квитанцією №TR.56359.1600.130 від 27 червня 2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «УФС».

13 листопада 2014 року на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №119, згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6, керуючись пунктом 6 частини 2 статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекції №237/14 від 18 листопада 2014 року), визнано нікчемними транзакції та правочини згідно з переліком та, зокрема, зазначеного вище договору банківського вкладу (депозиту).

Листом від 02 грудня 2014 року № 001/481 позивача повідомлено про визнання нікчемним договору банківського вкладу від 26 червня 2014 року № 42069, який було укладено між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "УФС", операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку, що відповідачем-2 не було визначено конкретної підстави нікчемності правочину, що визначені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Належних доказів на підтвердження факту «розбивки» вкладу іншого клієнта, внаслідок чого кошти надійшли на рахунок позивача, відповідачами надано не було. При цьому чинне законодавство України не містить обмежень щодо походження коштів вкладу. Крім того, суди дійшли висновку, що оскільки зобов'язання відповідача-2 надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС», є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, то позовні вимоги до Фонду також підлягають задоволенню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З вимог та доводів касаційної скарги вбачається, що Фондом оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій лише в частині зобов'язання останнього включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14) визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

У відповідності до пункту 1 розділу ІV Положення №14 Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку, становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; невключення до Переліку інформації про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом; відсутності в Переліку більше одного запису по одному вкладнику; наявності всіх необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника; коректності реквізитів вкладника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що повноваження щодо перевірки Переліку вкладників та подальшого включення особи до Загального реєстру передує факт подання такого Переліку, або надання у визначених випадках додаткової інформації стосовно певних вкладників, Уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, до відповідного Переліку вкладників позивач включений не був, що і стало підставою для подання адміністративного позову, та в подальшому судами попередніх інстанцій було зобов'язано відповідача-2 подати стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, додаткову інформацію до Фонду. Таким чином, правовідносини між позивачем та Фондом до подання Уповноваженою особою інформації стосовно ОСОБА_1 не виникли, а відтак позовні вимоги у вказаній частині є передчасними, що залишили поза увагою суди попередніх інстанцій.

Висновки судів стосовно того, що зобов'язання відповідача-2 надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС», є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки відповідно до приписів Положення № 14 такому включенню передує здійснення Фондом перевірки такої інформації на предмет коректності реквізитів вкладника, наявності усіх необхідних реквізитів, відсутності більше одного запису щодо одного і того ж вкладника тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із прийняттям нової постанови у вказаній частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому судом касаційної інстанції враховується той факт, що на час касаційного перегляду даної справи Фондом на підставі поданої додаткової інформації стосовно позивача було включено останнього до Загального реєстру та виплачено в межах гарантованої суми грошові кошти за вкладом ОСОБА_1, що нею не заперечується. Вказане спростовує висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог до Фонду з огляду на відсутність іншого дієвого способу захисту прав позивача.

Крім того, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для визнання протиправними дій та наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемними Договору банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року №42069, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС», та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «КБ «УФС» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення (наказу) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним та скасування, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №826/10832/15 в частині визнання протиправними дій та наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемними Договору банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року №42069, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС», та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, слід скасувати та закрити провадження в цій частині.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №826/10832/15 скасувати в частині визнання протиправними дій та наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемними Договору банківського вкладу (депозиту) від 26 червня 2014 року №42069, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, а провадження у справі в цій частині закрити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №826/10832/15 скасувати в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №826/10832/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду