Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.11.2019 року у справі №1640/2719/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 1640/2719/18

адміністративне провадження № К/9901/30459/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №1640/2719/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування наказу,

за касаційною скаргою адвоката Ступніка Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Мельнікової Л. В., суддів Присяжнюк О. В., Бенедик А. П. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі також - "ГУНП в Полтавській області") від 15 січня 2016 року №6 о/с, яким внесені зміни до наказу ГУНП в Полтавській області від 11 грудня 2015 року №36 о/м в частині оголошення ОСОБА_1 стажу служби в поліції;

- зобов'язати ГУНП в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у міліції, що станом на 6 листопада 2015 року становила 13 років 01 місяців 20 днів, з урахуванням цієї вислуги років, провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції та частину невикористаної відпустки за 2016-2017 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно вніс зміни до наказу ГУНП в Полтавській області від 11 грудня 2015 року №36 о/с в частині оголошення ОСОБА_1 стажу служби в поліції, оскільки на цей час його вислуга становить понад 15 років, що дає право у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на отримання надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу, додаткову відпустку та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право виходу на пенсію у зв'язку з вислугою років.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 15 січня 2016 року №6 о/с, яким внесені зміни до наказу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 11 грудня 2015 року №36 о/м в частині оголошення ОСОБА_1 стажу служби в поліції.

Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у міліції, що станом на 6 листопада 2015 року становила 13 років 01 місяців 20 днів.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що стаж служби позивача в органах податкової міліції прирівнюється до стажу проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а тому ГУНП в Полтавській області протиправно перерахувало стаж служби ОСОБА_1 в поліції для виплати надбавки та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки без урахування стажу служби в податковій міліції.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що за вимогами частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки відсутні докази доведення оскаржуваного наказу до відома позивача.

3 квітня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції й залишив позов без розгляду.

Мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції вказав, що станом на 23 травня 2018 року позивач був ознайомлений із наказом ГУНП в Полтавській області №6 о/с від 15 січня 2016 року, а тому, звертаючись 7 серпня 2018 року до суду із цим позовом, ОСОБА_1, у розумінні частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - "КАС України"), пропустив процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції не визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, які викладені ним на вимогу суду (ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року) в заяві від 26 березня 2019 року (а. с. 133-135), оскільки саме посилання на зайнятість по службі не є самостійною поважною причиною пропуску вказаного процесуального строку. Суд зазначив, що особа, яка добросовісно користується наЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаржник зазначає, що з оскаржуваним наказом №6 о/с від 15 січня 2016 року позивач у встановленому порядку під особистий підпис ознайомлений не був. Навіть якщо вважати, що позивач дізнався про існування оскаржуваного наказу наприкінці травня 2018 року, а звернувся з позовом на початку серпня 2018 року, то враховуючи істотну завантаженість позивача по службі (на посаді заступника начальника Пирятинського відділення поліції Гребінківського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, а також одночасно виконувача обов'язків начальника відділення з 25 липня до 7 серпня 2018 року), невеликий пропуск строку звернення до суду можна вважати таким, що відбувся з поважних причин. На думку скаржника, апеляційний суд занадто формально підійшов до питання оцінки строку звернення до адміністративного суду з позовом і цим позбавив позивача як доступу до правосуддя, так і справедливого вирішення проблеми (скасування завідомо незаконного наказу).

Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав, копію ухвали Верховного Суду від 18 грудня 2019 року про відкриття касаційного провадження отримав 23 грудня 2019 року.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 1 жовтня 2003 року до 20 серпня 2013 року проходив службу в податковій міліції, що підтверджується послужним списком (а. с. 74-79).

Наказом ГУНП в Полтавській області №43о/с від 7 лютого 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого державної служби боротьби з економічною злочинністю Пирятинського районного відділу (а. с. 25).

11 грудня 2015 року наказом ГУНП в Полтавській області №36о/с, згідно із статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988-2015, оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки станом на 8 листопада 2015 року, майорові поліції ОСОБА_1, заступнику начальника сектору Пирятинського відділення поліції Гребінківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області - 13 років 01 місяць 20 днів (а. с. 72).

Наказом ГУНП в Полтавській області №6о/с від 15 січня 2016 року, згідно із статтею 78 Закону України Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988-2015, оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки станом на 8 листопада 2015 року, майорові поліції ОСОБА_1, заступнику начальника сектору Пирятинського відділення поліції Гребінківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області - 03 роки 03 місяці 01 день.

Пункт наказу ГУНП в Полтавській області від 11 грудня 2015 року №36о/с в частині оголошення стажу служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 - скасовано (а. с. 73).

Згідно Довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області №913/115/29/01-2018 від 16 липня 2018 року з 7 листопада 2015 року до 6 серпня 2016 року розмір надбавки за стаж служби ОСОБА_1 в поліції складав 10%, а з 7 серпня 2016 року 15% (а. с. 18).

Позивач, не погоджуючись із наказом ГУНП в Полтавській області №6о/с від 15 січня 2016 року, звернувся до суду із вимогами про його скасування і зобов'язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років роботи в податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням загального стажу.

ІІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга представника позивача у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Вирішуючи питання щодо правильного застосування норм КАС України судом апеляційної інстанції при залишенні позову без розгляду, Верховний Суд керується наступним.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначаються статтею 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіряючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року на відповідність вказаним критеріям в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

Відповідач, не погодившись із рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, оскаржив його в апеляційному порядку.

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини 1 статті 319 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання стосовно поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з цим позовом судом першої інстанції не вирішено.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 цього ж Кодексу).

Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною 3 статті 317 КАС України, а саме:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Нормами абзацу другого частини 1 статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

До того ж, апеляційна скарга відповідача не містила таких доводів і підстав оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та помилково скасував рішення суду першої інстанції, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України.

Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2019 року у справі №0440/6027/18.

За приписами частини 1 статті 353 КАС України наведене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження апеляційного розгляду.

Тому вимоги касаційної скарги про скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року належить задовольнити.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ступніка Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду