Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №826/7385/16

адміністративне провадження №К/9901/9909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/7385/16

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Київ" Кічука Олега Івановича

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (у складі колегії суддів Беспалової О.О., Грибан І.О., Чаку Є.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» Кічука О. І. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішення позивач подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року вирішено зупинити апеляційне провадження в адміністративній справі № 826/7385/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Київ» Кічука Олега Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 28 жовтня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/7385/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/7385/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що незаконне зупинення розгляду апеляційної скарги позивача у зв'язку з відкриттям Конституційним Судом України в березні 2016 року конституційного провадження за поданням Верховного Суду України, яке невідомо коли буде розглянуте, унеможливлює розгляд адміністративної справи за її позовом до відповідача, чим порушує її конституційне право на отримання заробітної плати.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є законними та обґрунтованими.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів банківського вкладу (депозиту) на користь вкладника.

Підставою для спору є застосування відповідачем положень статі 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року № 13 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України» постановлено звернутися до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням.

10 лютого 2016 року Конституційний Суд України прийняв ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі, а 09 березня 2016 року прийняв ухвалу про розгляд справи на пленарному засіданні невідкладно у формі усного слухання.

У зв'язку із тим, що в даному конституційному поданні, крім іншого, ставиться питання про конституційність наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Частиною другою статті 5 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, апеляційним судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є чинним та діє на теперішній час.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірні правовідносини не вплине.

У зв'язку з викладеним суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/26882/15 та від 18 вересня 2018 року у справі № 826/2889/16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

ЄСПЛ у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії наголосив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку (Case of Guincho v. Portugal: decision of the European Court of Human Rights, 10 липня 1984 року, № 8990/80).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з наведеного, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко