Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.08.2019 року у справі №420/6070/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

Київ

справа №420/6070/18

адміністративне провадження №К/9901/21686/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу

за касаційною скаргою Головного управління ДМС України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: Головуючого - судді: Бойка А. В., суддів:

Осіпова Ю. В., Шевчук О. А.,)

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДМС України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДМС України в Одеській області №217 від 13 листопада 2018 року щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язати відповідача у відповідності з процедурою, передбаченою статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI (далі-Закон № 3671-VI), прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду матеріалів справи позивачки, не можливо визначити, що вона дійсно переслідувалася в регіоні постійного проживання за конвенційними ознаками визначення статусу біженця. Виїзд з Сирії у позивача був пов'язаний лише з метою відвідати на території України рідну сестру. Крім того, судом першої інстанції зауважено на тривалому нелегальному терміні перебування позивачки на території України та зверненню за міжнародним захистом в Україні лише з метою легалізації для подальшого переїзду до країн ЄС.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій.

4. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивачки задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДМС України в Одеській області №217 від 13 листопада 2018 року щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивачку біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву про оформлення документів для вирішення питання про визнання позивачки біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не взято до уваги інформацію по країні походження позивачки.

Ситуація в країні походження при визнанні статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту є доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об'єктивним положенням у країні. Судом апеляційної інстанції зазначено, що в Сирії існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об'єктів соціальної інфраструктури, і що ситуація в цій країні - є вкрай небезпечною і складною, є загальновідомим фактом. Тому ці обставини у цій справі не потребують доказуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

7. Відповідач вважає, що звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не обумовлено потребою, у міжнародному захисті, а пов'язане лише з бажанням легалізації перебування на території Україні та подальшого документування.

8. Відповідач обґрунтовує свою позицію посилаючись на правову позицію Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2018 року у справі №825/608/17, в якій суд зазначає, що значна тривалість проміжку часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

9. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка Сирійської Арабської Республіки, уродженка та мешканка АДРЕСА_1.

10. У липні 2011 року позивачка на підставі оригіналу паспортного документу гр.

Сирії та оформленої української візи (туристична) терміном на 3 місяці та перетнула Державний кордон України легально у міжнародному аеропорті "Одеса".

11. З липня 2011 року до моменту звернення в міграційну службу, позивачка не покидала територію України та перебувала в Україні нелегально. Виїзд з Сирії у липні 2011 року був пов'язаний лише з метою навістити на території України рідну сестру ОСОБА_2.

12.29 жовтня 2018 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

13. Наказом ГУ ДМС в Одеській області №217 від 13 листопада 2018 року, на підставі висновку управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області, громадянці Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

14. В мотивах висновку ГУ ДМС України в Одеській області йдеться про те, що твердження позивачка носять загальний характер, не містять належної аргументації та деталізації, суперечливі та непослідовні. Також відсутні факти переслідування позивачки в країні громадянської належності, а звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відбулося після тривалого нелегального перебування на території України. А тому є всі підстави вважати, що заява позивачки про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є необґрунтованою та має ознаки зловживання процедурою надання притулку.

Таким чином, немає підстав для набуття позивачкою статусу особи, яка потребує додаткового захисту у відповідності до умов передбачених п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Звернення до міграційної служби не було пов'язано з бажанням отримати міжнародний захист, а є бажанням легалізуватись на території України.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Пункт 1 частини першої статті 1 № 3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

17. ~law9~ особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та ~law10~, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

18. ~law11~ рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені ~law12~, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Зкону, якщо зазначені умови не змінилися.

19. Підпункт "е" пункту 1.2. розділу ІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від
07.09.2011 № 649 (далі - Правила № 649) уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви.

20. ~law13~ додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.

21. ~law14~ Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені ~law15~, відсутні.

22. Абзаци 4-7 підпункту "е" пункту 5.1. розділу V Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649 (далі - Правила № 649): Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про:

всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування;

відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об'єктом переслідування чи об'єктом завдання серйозної шкоди;

особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об'єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.

23. Підпункт 2 пункту А Конвенції про статус біженців від 28.07.1951 (далі - Конвенція) у цій Конвенції термін "біженець" означає особу, яка: внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

24. Пункт 45 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців Управління Верхового комісара ООН у справах біженців (далі - Керівництва) особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування.

25. Пункт 66 Керівництва для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення достатньо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

26. Пункт 42 Настанов з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН (далі - Настанов) знання умов країни походження прохача - якщо не основна мета, то вельми важливий елемент в оцінці достовірності відомостей, наданих прохачем.

Загалом, побоювання прохача повинні вважатися цілком обґрунтованими, якщо він може довести в межах розумного, що його тривале перебування в країні походження стало нестерпним для нього з причин, вказаних у визначенні, чи з тих же причин було б нестерпним, якби він повернувся назад.

27. Частина перша статті 5 Директиви 2011/95/EU від 13.12.2011 "Про стандарти для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців, або для осіб, які підпадають під додатковий захист, а також змісту цього захисту" зі змінами (далі - Директива №2011/95/EU) Обґрунтовані побоювання зазнати переслідування або ризику постраждати від серйозної шкоди можуть ґрунтуватися на подіях, які сталися після виїзду заявника з країни походження.

28. Пункт с) статті 15 Директиви 2004/83/EU від 29.04.2004 "Про мінімальні стандарти кваліфікації і статусу громадян третіх країн чи осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які, в силу інших причин, потребують міжнародного захисту та отриманні наданого захисту" (далі - Директива № 2004/83/EU) Право на додатковий захист: Суттєва шкода включає в себе: серйозна і індивідуальна загроза життю чи особистості цивільних осіб через масові прояви насильства в ситуаціях міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статты 341 КАС України).

32. Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом щодо статусу біженця 1967 року визначено, що поняття "біженець" включає в себе 4 основних підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця: 1) особа повинна знаходиться за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) неможливість або побоювання користуватися захистом країни походження; 3) особа повинна мати цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань; 4) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расова належність; б) релігія; в) національність (громадянство); г) належність до певної соціальної групи; д) політичні погляди.

33. УВКБ ООН в 2001 році надало Тлумачення статті 1 Конвенції про статус біженця, у якій розкривалося поняття терміну "біженець". В п 11 даного тлумачення зазначається, що у випадках, коли суб'єктивні побоювання не висловлюються, а об'єктивні обставини можуть цілком виправдати визнання очевидної небезпеки для будь - якої особи, яка в них опинилася, відсутність побоювань, є неістотною. Таким чином, надзвичайно важливим є прийняття рішення щодо статусу біженців, особливо у частині обґрунтованих побоювань тільки після вивчення та належного зважування всіх відповідних обставин.

34. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є уродженка та мешканка АДРЕСА_1. Судом апеляційної інстанцій, при винесенні рішення, встановлено, що в Сирії існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об'єктів соціальної інфраструктури, і що ситуація в цій країні є вкрай небезпечною і складною, і це є загальновідомим фактом. Збройні зіткнення між військами офіційної влади Сирії та опозиційно налаштованими воєнізованими збройними угрупуваннями охопили значну територію цієї країни і її населення, тож ситуація там є дуже напруженою і небезпечною для життя і безпеки людей, які там перебувають. Про події в Сирії інформують численні засоби масової інформації і ситуацію в цій країні обговорюють міжнародні організації, тож ці обставини доказуванню у цій справі не потребують

35. Згідно з пунктом 27 Рекомендацій у тих випадках, все більш виключних де критерії включення в міжнародний захист згідно Конвенції 1951 року не будуть дотримані, слід розглядати більш широкі критерії відповідності поняття "біженець", сформульовані в регіональних нормативно-правових актах, що стосуються біженців, або інші форми міжнародного захисту, в тому числі додатковий захист або захист від висилки, основаних на міжнародних або регіональних норми в області прав людини або базуються на нормах національного законодавства.

36. Відповідно до пунктів 45,66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

37. При цьому, відповідно до ~law16~ " рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені ~law17~, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених ~law18~, якщо зазначені умови не змінилися.

38. ~law19~ передбачено, що особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

39. Проаналізувавши вище зазначені норми, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що особа яка подає документи для надання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту повинна довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень. Крім того, при розгляді зазначених справ слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця.

40. Судом апеляційної інстанції зазначено, що побоювання особи є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї в її країні. Ситуація у країні походження є доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об'єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

41. Побоювання можуть ґрунтуватися не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової, соціальної чи політично групи тощо).

41.1 Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

41.2 Оцінка таким побоюванням обов'язково повинна була надаватися з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи, яка шукає притулку. Факти обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, зі звітів Міністерства закордонних справ України тощо.

42.3 Ситуація в країні походження при визнанні статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту є доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об'єктивним положенням у країні.

43. Відповідно до абзацу 7 підпункту "е" пункту 5.1. розділу V Правил № 649, відповідач, отримуючи заяву позивача оцінює заяву останнього, застосовуючи, при цьому, індивідуальний підхід та обов'язково вивчає особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об'єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.

46. Водночас, складовою терміну "суттєва шкода", згідно з пунктом с) статті 15 Директиви № 2004/83/EU, є серйозна і індивідуальна загроза життю чи особистості цивільних осіб через масові прояви насильства в ситуаціях міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів. Дана компетенційна складова є невід'ємною при врахуванні відповідачем під час вирішення питання щодо надання особі статусу такої, яка потребує додаткового захисту.

47. Пункт 42 Настанов та частина перша статті 5 Директиви №2011/95/EU підкреслює можливість настання обставин переслідування особи, яка звертається із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи причин, за яких її повернення в країну походження стане нестерпним.

48. Відтак, відповідачем не спростовано відсутність загрози життю, безпеці чи свободі позивачка в Сирійській Арабській Республіці через побоювання застосування щодо нього смертної кари чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Крім того, загальновідомим фактом є наявність загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, в якому перебуває Сирія, а також систематичного порушення прав людини.

49. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Головного управління ДМС України в Одеській області безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанцій, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

53. Керуючись статтями 139, 140, 341, 343, п.1 ч.1. ст.349,ст. 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДМС України в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду