Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 640/21001/21

адміністративне провадження № К/990/34680/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель продукт»

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (судді: Ключкович В.Ю. Беспалов О.О., Грибан І.О.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель продукт»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірель продукт" (далі також - ТОВ «Мірель груп», Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - Відповідач, ГУДПС ) від 1 липня 2021 року № 5407 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Мірель продукт».

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою від 14 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв справу до свого провадження.

У зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

24 квітня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

16 липня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою матеріали апеляційної скарги ТОВ "Мірель продукт» передав за територіальною підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду.

12 серпня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув Позивачу з посиланням на те, що до апеляційної скарги не додано документів, які б підтверджували надання повноважень адвокату Севастьянову Сергію Вікторовичу щодо його представництва у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки адвокат Севастьянов Сергій Вікторович (далі також - Севастьянов С.В.) як представник ТОВ "Мірель продукт" не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції й доводить, що Другий апеляційний адміністративний суд, відкривши апеляційне провадження у справі, визнав достатнім підтвердження повноважень адвоката.

На думку адвоката Позивача Шостий апеляційний адміністративний суд, враховуючи встановлення правосуб`єктності адвоката Севастьянова С.В. Другий апеляційний адміністративний суд допустив надмірний формалізм в оцінці положення пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) чим суттєво обмежив право ТОВ «Мірель продукт» на судовий захист порушених прав та інтересів.

На його думку, Шостий апеляційний адміністративний суд повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду і навіть у випаду виникнення питань щодо відсутності правомочностей адвоката Севастьянова С.В. представляти інтереси саме в Шостому апеляційному адміністративному суді, повинен був залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків.

Адвокат у касаційній скарзі доводить, що ордер для представництва інтересів ТОВ «Мірель продукт» в Другому апеляційному адміністративному суді виданий без обмежень у представництві.

Оскільки апеляційна скарга направлялась в Другий апеляційний адміністративний суд, то і ордер був виданий для представництва інтересів не в абстрактному органі, а саме в цьому суді. Ба більше, законодавство не містить випадків заміни ордера під час передачі справи з одного суду до іншого на етапі такої передачі. Суд повинен перевіряти повноваження особи вже під час судового розгляду, якщо справа була отримана в спосіб, передбачений статтею 29 КАС України.

За результатом касаційного розгляду Позивач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 640/21001/21 й передати справу для продовження розгляду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 55 Конституції проголошує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин першої та третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Стаття 59 КАС України визначає документи, що підтверджують повноваження представників.

Так, відповідно до частини першої цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

За правилами частини третьої-четвертої статті 26 цього Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.

З огляду на імперативні вимоги статей 1 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів об`єднаної палати дійшла висновку, що адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).

Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження повноважень в суді першої інстанції представник Позивача Севастьянов С.В. надав довіреність (а.с.11), яка видана терміном на один рік і була дійсною до 20 липня 2022 року, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції сформована в системі «Електронний суд» 20 травня 2025 року та підписана адвокатом Севастьяновим С.В.

До апеляційної скарги як додатки були додані:

1. наказ та повідомлення;

2. рішення Полтавського окружного адміністративного суду;

3. документ про сплату судового збору;

4. Квитанція про надсилання стороні - Головному управлінню ДПС у м. Києві;

5. Квитанція про надсилання стороні - ТОВ "Мірель продукт".

Матеріали справи на час розгляду справи апеляційними судами не містять жодного із визначених КАС документів на підтвердження повноважень адвоката Севастьянова С.В. діяти у 2025 році у судах як представник (адвокат) від імені ТОВ «Мірель груп».

У касаційній скарзі Севастьянов С.В. зазначає про подання ним ордеру на представництво інтересів у Другому апеляційному адміністративному суді, проте такий в матеріалах справи відсутній, у апеляційній скарзі не зазначено про його подання як додатку до апеляційної скарги.

У ході касаційного перегляду суддя-доповідач витребувала матеріали справи у електронному вигляді з використанням функціоналу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" "Витребування справ з ЦБД" (центральної бази даних). Як свідчать матеріали справи (в електронному вигляді), звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, адвокат Севастьянов С.В. ордер на надання правничої (правової) допомоги також не додавав, як і не подавав жодних доказів на підтвердження своїх повноважень.

До касаційної скарги адвокат Севастьянов С.В. додав ордер на представництво ним інтересів ТОВ «Мірель груп» у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Проте такий ордер створений 18 серпня 2025 року разом з ордером на представництво інтересів ТОВ «Мірель груп» адвокатом Севастьяновим С.В. у Касаційному адміністративному суді. Ухвала судом апеляційної інстанції постановлена 12 серпня 2025 року. Тому ордер, який складений через 6 днів після постановлення ухвали, жодним чином не міг підтверджувати повноважень Севастьянова С.В. як адвоката діяти в суді апеляційної інстанції.

А тому є необґрунтованими твердження адвоката Севастьянова С.В. про підтвердженість його повноважень як адвоката діяти від імені ТОВ «Мірель груп» в судах апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2025 року у справі №440/16867/23 зазначив, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Це означає, що в першу чергу учасники справи зобов`язані дотримуватися встановлених правил та процедур, а подання апеляційної скарги без належних доказів повноважень є порушенням процесуальних норм, які регулюють порядок звернення до суду. Повернення апеляційної скарги через відсутність доказів повноважень на її подання не є надмірним формалізмом, а є необхідною умовою для забезпечення належної правової процедури, яка є чіткою та не допускає різного тлумачення.

Варто зазначити й те, що Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року №520/29690/23 вказав, що сама по собі можливість певної особи подати процесуальний документ від імені суб`єкта владних повноважень не впливає на обов`язок такої особи підтвердити свої повноваження діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або довіреності, зокрема обсяг цих повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Саме тому суд не може не погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляцій скарги. Тому доводи адвоката Севастянова С.В. не знайшли свого підтвердження.

Варто зазначити й те, що, хоч Другий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі, це не дає передумов вважати, що суд визнав адміністративну правосуб`єктність адвоката Севастьянова С.В., адже відповідно до положень частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Тобто КАС України надає можливість процесуального реагування на виявлення факту підписання апеляційної скарги неуповноваженою особою навіть після відкриття апеляційного провадження.

Отже скаржник не довів, а колегія суддів не встановила порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли слугувати підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

4.2. Висновки за результатами касаційного перегляду

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Доводи, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Переглянувши оскаржуване судове рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при постановлені ухвали суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель продукт» залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх