ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 809/1042/18

адміністративне провадження № К/9901/506/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №809/1042/18

за позовом Івано-Франківського обласного військового комісаріату до виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гайди Андрія Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Івано-Франківській області Міністерства юстиції України, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного військового комісаріату на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Матуляка Я. П, та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н. М., суддів: Пліша М. А., Шинкар Т. І.,

встановив:

У червні 2018 року Івано-Франківський обласний військовий комісаріат звернувся до суду з позовом до виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Міністерства юстиції України Гайди Андрія Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у виключенні Івано-Франківського обласного військового комісаріату з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області виключити Івано-Франківський обласний військовий комісаріат з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом скасування реєстраційної дії (запису) в Єдиному державному реєстрі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Івано-Франківський обласний військовий комісаріат входить до складу Збройних сил України, а отже відомості, що характеризують його організацію, чисельність та дислокацію становить державну таємницю. Державним реєстратором при перевірці наданих документів не було надано їм належного аналізу та в порушення вимог чинного законодавства України протиправно внесено до реєстру дані які містять державну таємницю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що позивач як юридична особа був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 07.10.1997 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. У зв'язку з набранням чинності Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань" військова частина була зареєстрована в Єдиному реєстрі 01.04.2008 року, реєстраційна дія 111912000000065212 вчинена реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

З метою виконання вимог рішення Державного секретаря Міністерства оборони України від 20.04.2018 за №503/6/3270 щодо виключення з Державних реєстрів органів військового управління, та своєчасного виконання вимог телеграми т. в. о. начальника штабу - першого заступника командира в/ч А0796, якою зобов'язано, зокрема військових комісарів обласних військкоматів, вжити заходів щодо скасування незаконної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Івано-Франківський обласний військовий комісаріат звернувся до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із службовим листом №1/152 від 11.05.2018, в якому просив виключити Івано-Франківський обласний військовий комісаріат з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі, оскільки занесені відомості до Реєстру без відома позивача та з порушенням чинного законодавства України.

Листом від 21.05.2018 року №3034/05-1319 виконуючим обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Міністерства юстиції України Гайдою Андрієм Ігоровичем, роз'яснено позивачу приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та вказано, що Законом не передбачено такої дії, як виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення неналежністю відповідача у справі.

Позивач не погодився із зазначеними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі також Закон №755-IV).

За змістом Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі також Закон №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі також Закон №755-IV.

Згідно з ~law13~ до Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до ~law14~ відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ~law15~ відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених ~law16~, за їх надання стягується плата.

~law17~ визначено, що до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

За приписами статті 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 №3855-XII (далі-Закон №3855-XII) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому статті 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 №3855-XII (далі-Закон №3855-XII, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Відповідно до ~law20~ до державної таємниці у порядку, встановленому ~law21~, відноситься інформація у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв'язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об'єктів національної економіки у воєнний час; про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

За приписами ~law22~, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому ~law23~. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.

Пунктом 1.4.4 загальних положень Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 902/11182, визначено, що державну таємницю становлять: відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з'єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов'язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Колегія суддів звертає увагу, що ~law24~ визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" розрізняє такі два поняття як державний реєстратор та суб'єкт державної реєстрації.

У розумінні Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.

За змістом пункту 14 статті 1 Закону суб'єктом державної реєстрації є, зокрема виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.

Положення статті 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір, не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять.

За змістом частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Тому для вирішення питання про залучення належного відповідача у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення.

Колегія суддів зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною третьою якої встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - скасувати, а справу №809/1042/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

Стеценко С. Г.

Стрелець Т. Г.,

Судді Верховного Суду