ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/20399/16

адміністративне провадження № К/9901/5053/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Стародуба О.П., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду справу № 826/20399/16

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Чудак О.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, прийняту у складі головуючого-судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною відмови від 17.10.2016 р. у присвоєнні окремої поштової адреси виділеній позивачу в натурі за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2013 р. частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання відповідача присвоїти окрему поштову адресу виділеній позивачу в натурі за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20.08.2013 р. частині домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), оформлене листом від 17.10.2016 р. № 9882/0/06/27-16, про відмову позивачу у присвоєні поштової адреси за заявою від 30.09.2016 р. окремій частині житлового будинку (домоволодіння) за адресом АДРЕСА_1 , виділеній їй у натурі за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20.08.2013 р. у справі № 2/759/3002/13 (ун. №759/4199/13-ц);

- зобов`язано відповідача присвоїти поштову адресу окремій частині житлового будинку (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_1 , виділеній у натурі за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20.08.2013 р. у справі № 2/759/3002/13 (ун. № 759/4199/13-ц) за заявою позивача від 30.09.2016 р.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як встановлено, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2013 р., яке набрало законної сили 06.09.2013 р., виділено ОСОБА_1 в натурі належні їй на праві власності 55/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , які складаються з:

- під літерою «А» 2-1 тамбур площею 1,8 кв.м., 2-2 веранда площею 3,6 кв.м., 2-3 кухня площею 4,9 кв.м., 2-4 житлова кімната площею 11,2 кв.м., 2-5 передпокій площею 13,1 кв.м., 2-6 житлова кімната площею 12,3 кв.м., 2-7 коридор площею 4,7 кв.м., 2-8 житлова кімната площею 11,8 кв.м.;

- під літерою «В» 1-1 веранда площею 6,1 кв.м., 1-1 тамбур площею 2,7 кв.м., 1-2 кухня площею 4,5 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 19,6 кв.м.; 2-5 погріб під передпокоєм;

- під літерою «Г» вбиральня;

- під літерою «Е» сарай;

- під літерою «Ж» сарай; 1/2 частина споруд.

Виділено ОСОБА_2 в натурі належні йому на праві власності 45/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , які складаються з:

- під літерою «А» 1-1 веранда площею 5,5 кв.м., 1-2 вбиральня площею 2,5 кв.м., 1-3 кухня площею 4,8 кв.м., 1-4 передпокій площею 9,8 кв.м., 1-5 житлова кімната площею 8,1 кв.м., 1-6 коридор площею 3,0 кв.м., 1-7 житлова кімната площею 17,6 кв.м.;

- під літерою «Б» 1-1 тамбур площею 2,9 кв.м., 1-1 кухня площею 9,1 кв.м., 1-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 9,6 кв.м., 1-3 погріб під кухнею;

- під літерою «З» сарай;

- під літерою «Д» вбиральня; 1/2 частина споруд.

30.09.2016 р. позивачка звернулася до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна.

Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2016 р. № 9882/0/06/27-16 в задоволенні заяви позивача було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до Положення про реєстр адрес у м. Києві, часткам об`єктів нерухомого майна, де не припинено право спільної часткової власності поштова адреса не присвоюється.

Позивач, вважаючи протиправною відмову від 17.10.2016 р. у присвоєнні окремої поштової адреси виділеній їй в натурі за рішенням суду частини домоволодіння, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що рішенням суду право спільної часткової власності на домоволодіння припинено і позивачу виділено його окрему частку, що є правовою підставою для присвоєння їй окремої поштової адреси.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги.

У ч. 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Як встановлено, позивачу, згідно із судовим рішенням, виділено у натурі його частку із спільного майна, а тому, в силу положень ч. 3 ст. 364 ЦК України, право спільної часткової власності на це майно припинено.

Отже, відповідач, відмовляючи у присвоєнні поштової адреси з посиланням на те, що стосовно нерухомого майна не припинено право спільної часткової власності, діяв з порушенням закону.

Також суд зазначає, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позову.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/20399/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз О.П. Стародуб А.І. Рибачук