Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2019 року у справі №815/4335/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №815/4335/15

адміністративне провадження №К/9901/6417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №815/4335/15

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, ухвалену судом у складі судді Завальнюк І.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, постановлену судом у складі колегії судді: головуючого судді - Федусик А.Г., суддів: Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" (далі - відповідач, уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:

- скасувати наказ уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» у частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 №076048;

- зобов`язати уповноважену особу включити дані про нього до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" (далі - ПАТ"ЗЛАТОБАНК", банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов`язати уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ"ЗЛАТОБАНК" за рахунок Фонду.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення його договору банківського вкладу до нікчемного на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 зазначеного Закону №4452-VI є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, задоволено адміністративний позов.

Скасовано наказ уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 № 076048.

Зобов`язано уповноважену особу включити дані про ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ"ЗЛАТОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Зобов`язано уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду.

3. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій уповноважена особа подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 05.12.2014 між позивачем та ПАТ "ЗЛАТОБАНК" було укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №076048, за якою відкрито депозитний рахунок із початковою сумою вкладу 11 000 дол. США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 13.02.2015 прийнято рішення №30 про запровадження з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 відкликано банківську ліцензію ПАТ "ЗЛАТОБАНК", а рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК".

Наказом від 13.05.2015 №156 призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою строком на один рік з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

Уповноваженою особою видано наказ від 09.04.2015 №165/1, яким віднесено до нікчемних всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку (Додаток 1 та 2), в якому, серед інших, наявна угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 №076048.

Вважаючи незаконним наказ від 09.04.2015 №165/1 у частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 №076048, а також вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також щодо невиплати гарантованої суми, що суперечить вимогам Закону №4452-VI та порушує його право на отримання гарантованої суми вкладу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Крім того, суди виходили з того, що уповноваженою особою не наведено вимог законодавства, які було порушено позивачем у зв`язку із "дробленням рахунку іншого клієнта" та встановлено, що на момент укладання спірної угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 №076048 не діяло жодних обмежень щодо здійснення банківських операцій, в тому числі щодо переказу грошових коштів з рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб, відкритих у банку.

Суди дійшли висновку про те, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що в силу положень Закону №4452-VI уповноважена особа наділена повноваженнями щодо забезпечення перевірки правочинів на предмет виявлення таких, які є нікчемними та вчиняє відповідні дії щодо застосування наслідків їх нікчемності. Скаржник вказує, що в ході перевірки було встановлено, що операції з перерахування грошових коштів в іноземній валюті з поточних рахунків одних фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб здійснювались в період дії постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №777/БТ "Про віднесення ПАТ"ЗЛАТОБАНК" до категорії проблемних. Відповідно до зазначеної постанови було прийнято рішення про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Крім того, на рахунок, в тому числі і позивача, кошти були перераховані з рахунку іншої фізичної особи ( ОСОБА_3 ), яким був укладений договір банківського вкладу на суму, що значно перевищує 200 000,00 грн, що свідчить про те, що вказана особа розділила свій вклад на декілька вкладів з метою отримання гарантованих сум відшкодування Фонду. Отже, позивач створив штучні умови для отримання відшкодування за рахунок позики Фонду.

8. Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання до суду касаційної інстанції відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

10. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема Законом №4452-VI.

11. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

12. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

13. Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

14. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 «Про віднесення ПАТ«ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» на вкладному (депозитному) рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» договору знаходились грошові кошти у розмірі 11 000,00 доларів США. Відповідно до платіжного доручення від 05.12.2014 вказані кошти були перераховані на рахунок позивача ОСОБА_3 .

16. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов`язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

17. Щодо посилань уповноваженої особи на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктами 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Викладені відповідачем посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки уповноваженою особою всупереч приписів Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.

18. Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI також не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та банком, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «ЗЛАТОБАНК» щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

19. Посилання уповноваженої особи на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду відхиляє, оскільки доказів такого умислу суду не надано.

20. Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського рахунку. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. Вказане свідчить про помилковість висновків скаржника, що залучення коштів на рахунок від іншої особи свідчить про відсутність підстав вважати останні вкладом.

21. Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах.

Зокрема, у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15 вказав, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

22. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

23. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

За таких обставин, операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.

24. Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 № 076048.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 11.04.2018 №910/12294/16 та від 16.05.2018 №910/24198/16.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа вказаного наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про скасування наказу уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 № 076048, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у частині задоволених позовних вимог про скасування наказу уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 № 076048 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у частині вимог про скасування наказу уповноваженої особи від 09.04.2015 №165/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) від 05.12.2014 № 076048, а провадження у справі у цій частині закрити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду