Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №265/2627/17

адміністративне провадження №К/9901/18108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №265/2627/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якому просив: - визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та скасувати рішення пенсійного органу №4237/919-2 від 06.02.2017 року; - визнати спеціальний стаж 21 рік 07 місяців 17 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 19 років 02 місяці 17 днів, достатнім для призначення пенсії за вислугу років; - зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн, відповідно до довідки прокуратури Донецької області №18-57-1721 від 21.09.2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, він мав достатній стаж роботи, а саме 21 рік 07 місяців 17 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 19 років 02 місяці 17 днів. З посиланням на норми ст.ст.22, 58 Конституції України, вказував, що на нього розповсюджуються саме норми ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, які були чинні на час його роботи в органах прокуратури, у зв`язку з чим Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області неправомірно відмовило у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 липня 2017 року позов задоволено. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років неправомірною та скасовано рішення №4237/919-2 від 06 лютого 2017 року. Визнано достатнім для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 спеціальний стаж 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі за посадами прокурорів і слідчих прокуратури 19 років 2 місяці 17 днів. Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Маріуполя Донецької області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн., відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21 вересня 2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 липня 2017 року у справі № 265/2627/17 скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що у позивача достатній для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж, а тому він має право на призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн., відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21 вересня 2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

6. В свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав необґрунтованим посилання суду першої інстанції на положення ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", які втратили силу на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії. Враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії 27.09.2016 року, питання щодо наявності у нього права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на цей час статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, а не Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, відповідно до якої позивачу станом на вересень 2016 року потрібно було б мати спеціальний стаж 22 роки і 6 місяців, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У вересні 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області 25 липня 2017 року.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими у зв`язку з тим, що враховуючи тривалість його роботи на посадах прокурорів і слідчих органів прокуратури у період дії ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, вважає, що у вказаних вище правовідносинах застосуванню підлягає саме ця правова норма, що повністю узгоджується з вимогами ст.ст. 8, 22 Конституції України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

14. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 728/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л. В.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 10 червня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звертався до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (в редакції від 2001 року).

17. Рішенням УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області №4237/919 від 03 жовтня 2016 року позивачу було відмовлено у здійснені таких дій, посилаючись на відсутність законних підстав для призначення пенсії на підставі положень Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до спеціальних законів, у т.ч. Закону України «Про прокуратуру».

18. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20.10.2016 визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 пенсії за вислугу років неправомірною та скасовано рішення №4237/919 від 03 жовтня 2016 року. Визнано достатнім для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 спеціальний стаж 21 рік 7 місяців та 17 днів, у тому числі за посадами прокурорів і слідчих прокуратури 19 років 2 місяці та 17 днів. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 гривень відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21 вересня 2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

19. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року вказану постанову скасовано. Визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя № 4237/919 від 03 жовтня 2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років від 27 вересня 2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

20. Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 27 вересня 2016 року.

21. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя № 4237/919-2 від 06 лютого 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що пп.1 п. 3 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» від14.10.2014 №1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, а тому у позивача не достатньо вислуги років для призначення пенсії.

22. Вважаючи протиправною відмову відповідача здійснити призначення пенсії, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

25. Зокрема, статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 №213-VIII, яким у пункті 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

26. Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

27. Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

28. Разом з тим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.

29. Статтею 86 Закону №1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які і були чинними на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

30. Про чинність Закону №1697-VII свідчить і внесення до нього змін, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зміни вносились і безпосередньо до ст.86 Закону №1697-VII, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VІІ, Законом України від 06 грудня 2016 року №1771- VІІ.

31. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року та є діючим. А тому, враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (27.09.2016), до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції правильно застосував норми Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, а не статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

32. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 червня 2018 року у справі №686/17309/17 (провадження №К/9901/76/17).

33. Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

34. З матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 мав вислугу років 21 рік 07 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

35. У зв`язку з вказаним, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн., відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21 вересня 2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

36. З доводів касаційної скарги вбачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, позивач пов`язував з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвела до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.

37. Оскільки позивач у період часу роботи в органах прокуратури не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, то у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (у вказаній редакції).

38. Оскільки, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17 липня 2018 року у справі №348/2385/16-а.

40. Щодо посилань позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні "Великода проти України" (№43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

41. У рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland №6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

42. Таким чином, коли стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону №1697-VII, а в період дії ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

43. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду