Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №808/743/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2018 року

Київ

справа №808/743/17

адміністративне провадження №К/9901/19591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року (головуючий суддя -Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В. )

у справі № 808/743/17

за позовом ОСОБА_2

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державна судова адміністрація України,

про стягнення одноразової вихідної допомоги, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 13 квітня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державна судова адміністрація України (далі - відповідач 2), в якому просив:

1.1. - визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державної судової адміністрації України у виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, передбаченої статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

1.2. - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь позивача 246 500,00 грн. одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку;

1.3. - зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти, належні до виплати одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги вчинені всупереч вимогам діючого законодавства України та порушують її законні права, свободи та інтереси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державна судова адміністрація України про стягнення одноразової вихідної допомоги відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звільнення позивача з посади - 03 жовтня 2016 року, а також станом на час реалізації позивачем свого права вихід у відставку та направлення до Вищої ради юстиції відповідної заяви про вихід у відставку не діяли жодні норми, які б регламентували виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір. Тому правових підстав для її виплати немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

5.1. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 808/743/17 залишено без змін.

6. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у період з 01 квітня 2014 року до 30 вересня 2016 року виплата вихідної допомоги судді при виході у відставку не була передбачена, при цьому таке правове регулювання застосовувалось до усіх суддів без винятку та не було поставлено у залежність від будь-яких ознак.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 09 лютого 2018 року судом касаційної інстанції отримано касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що в контексті вимог принципу верховенства права, положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», на які посилається Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державна судова адміністрація України, не виплачуючи вихідної допомоги та положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не можуть вважатися підставою для позбавлення скаржника права на отримання вихідної допомоги, як елементу забезпечення реального функціонування принципу незалежності суддів.

10. 02 березня 2018 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача 2, в якому останній вказує, що оскільки станом на день виходу судді Галянчука М.І. у відставку виплата вихідної допомоги законодавством не була передбачена, а також положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не визнавалися неконституційними, тому невиплата такого виду допомоги відповідає нормам чинного на той час законодавства.

11. 03 березня 2018 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача 1, в якому останній зазначає, що у статті 136 Закону № 2453-VI передбачено, що виплата вихідної допомоги судді пов`язувалась з фактом виходу судді у відставку та не залежала від дати набуття права на відставку. Крім того відповідач вказав, що виключення законодавцем статті, що передбачала вихідну допомогу судді у зв`язку з виходом у відставку, не може бути розцінено як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності Закону та відповідно не створює обов`язку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових на те підстав.

12. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

14. з 28 січня 1993 року по 02 жовтня 1996 року ОСОБА_2 працював на посаді судді (заступник голови) Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

15. З 02 жовтня 1996 року по 13 травня 2008 року скаржник працював суддею Апеляційного суду Запорізької області.

16. З 13 травня 2008 року по 03 вересня 2016 року ОСОБА_2 обіймав посаду судді (голови) Запорізького районного суду Запорізької області.

17. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» (далі - постанова № 1600-VIII) ОСОБА_2 звільнено з посади судді Запорізького районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

18. Наказом голови Запорізького районного суду Запорізької області № 7-0-2016 від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відраховано зі штату вказаного суду 03 жовтня 2016 року у зв`язку з поданням заяви про відставку.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, при звільненні, скаржнику не виплачена вихідна допомога на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла до 01 квітня 2014 року.

20. 07 лютого 2017 року скаржник звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України із заявами про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги.

21. 22 лютого 2017 року за №Г185-17-178/17 та 20 лютого 2017 року за №Г-12/№08-05/551 скаржнику надано письмові відповіді, якими відмовлено у виплаті одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посиланням на те, що «частина 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключена із зазначеного закону згідно Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а постанова Верховної Ради України прийнята після набрання чинності вказаними змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

22. Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №1600-VIII: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

24. Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

25. Частина 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

26. Частини 3,4 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

27. Частини 2,3 статті 122 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

28. Частина 1 ст. 136 Закону №2453-VI, в редакції до 01.04.2014: судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

29. Підпункт 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

34. Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади судді.

35. Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_2 звільнено з посади судді 22 вересня 2016 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII, а норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIІІ, положеннями якої передбачено виплата вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку у розмірі 3 місячних заробітних плат за останньою посадою, ще не набрала чинності.

36. Щодо доводів скаржника про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає наступне. Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що "<за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю>".

37. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику, станом на дату його виходу у відставку - 22 вересня 2016 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови № 1600-VIII відсутні.

38. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_2 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки, зазначені в їх рішеннях - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

42. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

43. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - залишити без змін.

44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа