Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.04.2025 року у справі №620/7009/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 620/7009/23

адміністративне провадження № К/990/9355/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №620/7009/23

за позовом Академії Державної пенітенціарної служби

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство юстиції України,

про стягнення суми витрат,

за касаційною скаргою Академії Державної пенітенціарної служби

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя: Семенюк Г.В., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.).

Установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Академія Державної пенітенціарної служби (далі - «Академія») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство юстиції України, в якому просила суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі: 340 211,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог Академія зазначила, що відповідач у зв`язку зі звільненням із служби у Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Після отримання повідомлення про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту його вручення, ОСОБА_1 ці витрати не відшкодувала у позасудовий спосіб.

Тож, на переконання позивача, існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням її в Академії у заявленому розмірі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено:

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі: 340 211,52 грн.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що норми законодавства зобов`язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі.

Судом встановлено, що згідно абзацу 5 пункту 3 розділу ІІ контракту відповідачка зобов`язувалась у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Окружний суд зауважив, що утримання відповідачки в Академії здійснювалось шляхом грошового, речового, продовольчого, медичного забезпечення, забезпечення комунальними послугами та енергоносіями. Отже особи, які навчаються в Академії, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

Суд першої інстанції також встановив, що 21 квітня 2023 року відповідачку особисто під підпис повідомлено про необхідність відшкодувати витрати на навчання протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення.

Зважаючи на те, що протягом встановленого строку ОСОБА_1 таке відшкодування у добровільному порядку не здійснила, окружний суд стягнув на користь позивача відповідні витрати у повному обсязі в межах цієї судової справи.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Академії Державної пенітенціарної служби задоволено частково:

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі: 113 383, 36 грн.

Апеляційний суд повністю погодився із висновком окружного суду щодо необхідності стягнення з відповідачки відповідних витрат, проте заперечив щодо сум, належних до відшкодування.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки навчання курсанта є державною службою особливого характеру і не виключає виконання під час навчання завдань служби, грошове забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, виплаченими за період служби.

Тож, на переконання апеляційного суду, відсутні підстави для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення не визначені законодавством такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача виключно витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі: 113 383, 36 грн, що складаються із витрат по грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченню, оплати комунальних послуг та за спожиті енергоносії.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстнції, позивач оскаржив його у касаційному порядку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Академія посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20, від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Академії.

Відповідачка свого відзиву на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі доставлено відповідачу 14 березня 2024 року о 20:23 год.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби України № 253/ОД від 22 липня 2017 року ОСОБА_1 з 15 серпня 2017 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання за державним (регіональним) замовленням.

27 квітня 2018 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони та ОСОБА_1 було укладено контракт №446 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.

Умови Контракту визначені відповідно до Типової форми контракту, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 6 грудня 2017 року №3888/5 «Про затвердження Типової форми контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України».

Згідно абзаців четвертого, п`ятого пункту 3 розділу ІІ Контракту відповідачка зобов`язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 розділу ІІ Контракту Академія зобов`язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти.

Наказом Академії від 17 червня 2021 року № 97/ОС про випуск фахівців, які навчалися за освітньо-професійними програмами Право та Психологія на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти, з числа курсантів денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби відповідачці було присуджено ступінь вищої освіти бакалавра в галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки за спеціальністю 053 Психологія.

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби України № 346/ОД від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 з 1 вересня 2021 року було зараховано слухачем першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного бюджету.

25 жовтня 2021 року між Академією (виконавець) з однієї сторони, Департаментом з питань виконання кримінальних покарань (замовник) з другої сторони та відповідачкою з третьої сторони укладено контракт №856 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.

Умови вказаного контракту є аналогічними умовам контракту № 446 від 27 квітня 2018 року.

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби України від 9 лютого 2023 року №36/ОС про випуск здобувачів ступеня вищої освіти магістра денної форми навчання за державним замовленням Академії Державної пенітенціарної служби відповідачці було присуджено з 10 лютого 2023 року ступінь вищої освіти магістра за спеціалізацією Психологія.

Згідно із наказом державної установи Кропивницька виправна колонія (№6) від 10 лютого 2023 року №14/ОС-23 відповідачку призначено на посаду психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи Кропивницька виправна колонія (№6) з 11 лютого 2023 року.

Відповідно до наказу начальника державної установи Кропивницька виправна колонія (№6) від 18 квітня 2023 року №41/ОС-23 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Відповідно до довідки-розрахунку від 18 червня 2021 року № 5/1707 загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби України за період з 15 серпня 2017 року до 18 червня 2021 року становить: 113 383, 36 грн, а саме: грошове забезпечення - 68 797, 14 грн, продовольче забезпечення - 25 459, 74 грн, речове забезпечення - 7 638, 21 грн, медичне забезпечення - 1 680, 81 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 9 807, 46 грн.

Із зазначеною довідкою відповідачка ознайомлена під підпис 18 червня 2021 року та додатково у повідомленні від 21 квітня 2023 року вказано про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання такого повідомлення.

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням відповідачки від 10 лютого 2023 року № 5/388 загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням слухача ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби України за період з 1 вересня 2021 року до 10 лютого 2023 року становить: 226 828,16 грн, а саме: грошове забезпечення: 226 828, 16 грн.

Із зазначеною довідкою відповідачка була ознайомлена під підпис 10 лютого 2023 року та додатково у повідомленні від 21 квітня 2023 року вказано про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання такого повідомлення.

Згідно із повідомленням щодо необхідності відповідачці відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням курсанта в Академії, та Довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням в Академії від 18 червня 2021 року № 5/1707 і від 10 лютого 2023 року № 5/388, загальна сума витрат складає: 340 211, 52 грн, що включає: грошове забезпечення 226 828, 16 грн (за період з 1 вересня 2021 року до 10 лютого 2023 року); грошове забезпечення 68 797, 14; продовольче забезпечення 25 459, 74 грн; речове забезпечення 7 638, 21 грн; медичне забезпечення 1 680, 81 грн; оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 9 807, 46 грн ( за період з 15 серпня 2017 року до 18 червня 2021 року).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-ІV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частинами другою, четвертою статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно із пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі - «Порядок») відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Пунктом 2.1.1 Порядку передбачено, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

У відповідності до пункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 затверджено «Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» (далі - «Порядок №261»).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).

Пунктом 5 Порядку № 261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Вказаний обов`язок кореспондується з умовами укладених контрактів від 1 травня 2018 року №199 та від 7 вересня 2020 року №834 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, відповідно до яких сторонами погоджено відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», в повному обсязі за весь період фактичного навчання.

За приписами пункту 2.3. Порядку, у разі дострокового розірвання контракту, остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення здійснюється на підставі довідок-розрахунків, складених відповідними службами забезпечення навчального процесу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з метою перевірки доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20, від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Ключовим питанням, на яке має відповісти Верховний Суд у цій справі, є підтвердження або спростування можливості стягнення з колишнього курсанта, який достроково звільнився зі служби за власним бажанням витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому навчальному закладі, з (не)включенням у розмір цих витрат грошового забезпечення.

Виключно у питанні необхідності включення грошового забезпечення у розмір цих витрат, які належить відповідачеві відшкодувати на користь Академії, полягає відмінність висновків судів першої та апеляційної інстанції у межах цієї справи, та відповідно сум грошових коштів, присуджених до відшкодування Академії.

Відмовляючи у включенні до розміру витрат, пов`язаних з її утриманням в Академії, грошового забезпечення, суд апеляційної існтанції виходив з того, що грошове забезпечення відповідачки здійснювалось на підставі «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5, пунктом 4 якого розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підставою для виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу є наказ навчального закладу про зарахування на навчання (пункт 9 Розділу І Порядку №925/5).

У свою чергу, пунктом 21 Розділу І Порядку №925/5 установлено, що грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами згідно із законодавством, яке діяло на момент виплати, поверненню не підлягає.

Тож, суд апеляційної інстанції констатував, що оскільки навчання курсанта є державною службою особливого характеру і не виключає виконання під час навчання завдань служби, грошове забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, виплаченими за період служби.

Отже, на переконання апеляційного суду, підстави для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення не визначені законодавством такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі.

Насамкінець апеляційний суд покликався на пункт 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, наполягаючи, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Одночасно, у постановах Верховного Суду щодо неврахування яких апеляційним судом зауважує скаржник, позивачами були особи, грошове забезпечення яких регулювалось приписами «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260, відповідно до якого, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Вказаний підзаконний акт містить аналогічні положення як і Порядок №925/5 щодо підстав виплати грошового забезпечення курсанту, а саме: наказ ВНЗ про зарахування на навчання.

Аналізуючи положення однорідного підзаконного акта в аспекті компенсації витрат на навчання курсанта, який достроково звільнився зі служби, Верховний Суд констатував, що оскільки саме в кошторисі вищого навчального закладу передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення таких курсантів, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

Тож, Верховний Суд у вказаних справах констатував, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації.

У вказаних постановах Верховний Суд також зауважив, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Отже, Верховний Суд вважає, що хоча питання грошового забезпечення курсантів, які проходять навчання у Академії Державної пенітенціарної служби, яка є ВНЗ Міністерства юстиції України, регулюється Порядком №925/5, на відміну від ВНЗ Міністерства внутрішніх справ, стосовно яких вирішувалась Верховним Судом питання включення до витарт, пов`язаних із навчанням сум грошового забезпечення, указані правовідносии є однорідними, адже підстави їх виникнення, порядок укладення відповідних контрактів, а також умови проходження служби курсантів, є аналогічними.

Підсумовуючи викладене, Суд доходить висновку, що грошове забезпечення курсантів, входить до витрат, пов?язаних із навчанням у ВНЗ і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням.

Щодо обв`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») висловлювався у низці справ.

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 4 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява №51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в цьому випадку.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих навчальних закладах із спеціальними умовами, за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вбачає прийнятними доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20, від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020.

Тож, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції повністю.

З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №620/7009/23 скасувати і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду