Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.02.2026 року у справі №380/25552/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 380/25552/24

адміністративне провадження № К/990/50685/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, ухвалене суддею Мартинюком В. Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, ухвалену колегією суддів у складі Матковської З. М., Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., у справі № 380/25552/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» (далі - ТОВ «БТ ЛТД») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024107 та №UA2090002024108.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що помилка в акті перевірки (помилкове зазначення номерів митних декларацій) може свідчити про недотримання митним органом належної процедури перевірки та складання документів, а тому висновки, які базуються на цих даних, також є недостовірними та не можуть бути прийняті як законні підстави для будь-яких дій чи санкцій. Крім того, вартість товарів за кожною декларацією не перевищувала 6 000 євро. Тому при оформленні митних декларацій ним було подано рахунки-фактури, які відповідно до Додатку IV a Доповнення 1 до Регіональної конвенції є деклараціями-інвойс, якими підтверджено походження товарів з країни ЄС. У фактурах міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій експортер декларує, що ці товари мають європейське преференційне походження. Також позивач зауважував, що на товарах було присутнє маркування «Manufactured in EU», яке було виявлене при огляді двома інспекторами Львівської митниці та здійснено 8 фотографій товару, як зазначено у акті огляду. Львівською митницею під час митного оформлення імпортованого ТОВ «БТ ЛТД» товару не було безпосередньо встановлено невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах. Позивач також зазначав, відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Отже, на думку позивача, інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі доступні йому документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при поданні контролюючому органу митних декларацій під час митного оформлення товару, позивач занизив його митну вартість, зазначаючи, що цей товар має преференційне походження, тобто, походить з країн Європейського Союзу, що, своєю чергою, не підтвердилось, а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що під час складання акту перевірки посадовими особами митного органу було допущено технічну помилку, яка жодним чином не впливає на зміст та суть акту перевірки, не спростовує встановлених порушень, а тому не може бути причиною необґрунтованості результатів проведеної перевірки.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:

За результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 відповідачем складено акт №44/24/7.4-19/42537241 від 05.11.2024.

Зі змісту зазначеного акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення вимог:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 на загальну суму 74 592,68 грн;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 на загальну суму 14 918,54 грн.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки №44/24/7.4-19/42537241 від 05.11.2024, за наслідками розгляду яких відповідачем повідомлено останнього, що документальна невиїзна перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства України. Надане заперечення не спростовує фактів порушень, які відображені у акті перевірки.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024108, відповідно до якого згідно із пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, п. 123.2 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну) (код платежу 14070100) на загальну суму 18648 грн 18 коп. (за податковим та/або іншим зобов`язанням + 14918,54; за штрафними (фінансовими) санкціями 3729,64).

Також на підставі згаданого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024107, відповідно до якого згідно із пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, п. 123.2 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (код платежу 15010100) на загальну суму 74592 грн 68 коп. (за податковим та/або іншим зобов`язанням +74592,68).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 500/1516/22.

Так, скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 12.08.2025 у справі № 500/1516/22 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обмежилися цитуванням акту перевірки, де йшлося про лист іспанського контролюючого органу. Водночас Верховний Суд наголосив, що відповідь іспанського контролюючого органу підтверджує лише факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не факт встановлення чи невстановлення самого походження. Крім того, суди попередніх інстанцій зовсім не дослідили та не дали оцінки доводам позивача про наявність додаткових відомостей щодо країни походження товару. У підсумку суди не перевірили ні достовірність і правильність інформації про європейське походження товару, ні обставини, що позивач не підтвердив відповідність товару правилам преференційного походження.

Крім того, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач не довів наявність жодної з передбачених законом підстав для позбавлення ТОВ «БТ ЛТД» права на преференційну ставку мита, зокрема:

- відповідач не надав жодних документально підтверджених відомостей від уповноважених органів Республіки Польщі про неавтентичність декларацій-інвойсів чи про недостовірність відомостей, що в них містяться;

- відповідь польського контролюючого органу не містить висновку про відсутність преференційного походження товару, а лише констатує факт неподання експортером додаткових документів на запит;

- митний орган не посилався і не долучав жодних експертних висновків, судових рішень чи інших доказів, передбачених частиною першою статті 352 МК України, які б свідчили про невідповідність задекларованих характеристик товару чи його походження;

- акт перевірки ґрунтується виключно на припущенні, а не на належних і допустимих доказах, що суперечить принципам достовірності, обґрунтованості та повноти митного контролю.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та правильними, а тому оскаржувані судові рішення є законними та не підлягають скасуванню.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст.1 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування:1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 41 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 36 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «;Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «;Про зовнішньоекономічну діяльність»; 2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; 3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Згідно із ч. 2 цієї норми у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (ч. 2 ст. 46 МК України).

Частиною першою ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Як передбачено абзацом першим ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно із абзацом другим ч. 5 ст. 280 МК України до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом третім цієї норми передбачено, що до решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 МКУ предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 ч. 2 цієї норми передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно із п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно із пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VIII Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція).

Частиною першою ст. 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ-МЕО, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса.

Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтями 31, 32 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься.

Відповідно до положень зазначених статей подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Регіональної конвенції.

Таким чином, Регіональна конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.

Пунктом 2 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції визначено, що з метою реалізації перевірок митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути документ, що підтверджує походження, або його копію органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.

Відповідно до п. 3 ст. 32 Доповнення І Регіональної конвенції перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції (п. 5 ст. 32 Доповнення І до Регіональної конвенції).

Крім того, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Статтею 33 Протоколу І Угоди врегульовано питання щодо перевірки підтверджень походження товару. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

У ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем було придбано товар в експортера «FHU Logistics Roman Soltys».

При митному оформленні вказаного товару, позивачем при поданні контролюючому органу митних деклараціях у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код « 410000000» та застосовано преференційну ставку ввізного мита. Відтак, ввізне мито було нараховано і сплачено за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, що сторонами не заперечується.

В подальшому Державною митною службою України, з урахуванням наведених вище норм законодавства, було направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща декларації про походження, складені уже згаданим раніше експортером товару «FHU Logistics Roman Soltys».

Листом №0601-IGC.4331.18.2021.KD від 22.07.2021 Регіональне відділення податкової палати в Любліні, Республіка Польща, повідомило Державну митну службу України, що декларації про виставлення рахунків є справжніми. Експортер не представив достатніх доказів, що підтверджують преференційне походження товару. Отже, ці товари не мають преференційного походження в ЄС відповідно до положень Додатку І до Регіональної конвенції.

Отже, інформація про преференційне походження, зазначена в деклараціях про походження, складених експортером «FHU Logistics Roman Soltys» в інвойсах та поданих контролюючому органу, виявилась непідтвердженою.

За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

За наведених обставин, оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.08.2025 у справі № 500/1516/22, оскільки за результатами касаційного перегляду цю справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 380/25552/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко