Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.02.2026 року у справі №160/12273/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/12273/25

адміністративне провадження № К/990/50742/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року, постановлену колегією суддів у складі Ясенової Т. І. (суддя-доповідач), Головко О. В., Суховарова А. В., у справі № 160/12273/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10 березня 2025 року №0130292-2412-0426-UA12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 35 518,50 грн за 2021 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10 березня 2025 року №0130293-2412-0426-UA12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 38 478,38 грн за 2022 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10 березня 2025 року №0130294-2412-0426-UA12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 39 662,33 грн за 2023 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

03 жовтня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу через систему «Електронний суд».

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 295 КАС України та надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому необхідно вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання.

На виконання вимог зазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником було надіслано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилався на відсутність коштів для сплати судового збору при первинній подачі апеляційної скарги. Крім того, скаржник зауважував, що первинну апеляційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого статтею 295 КАС України, однак через несплату судового збору її було повернуто.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана у межах процесуального строку, встановленого КАС України, а її повернення зумовлено виключно несплатою судового збору з причин відсутності бюджетного фінансування. Повторне звернення до суду апеляційної інстанції здійснено одразу після надходження коштів та сплати судового збору, без зайвих зволікань.

На думку скаржника, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції фактично позбавив Головне управління ДПС у Дніпропетровській області права на доступ до правосуддя.

Верховний Суд ухвалою від 05 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Позивач не подав відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Також слід зазначити про те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Установлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року було прийнято в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження).

Вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Водночас ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року первинну апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки останнім не надано документ про сплату судового збору.

Копію зазначеної ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги надіслано відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлено в його «Електронний кабінет» 04 вересня 2025 року о 22:49, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

03 жовтня 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд».

При цьому, до апеляційної скарги скаржником було додано документ про сплату судового збору - платіжну інструкцію від 30 вересня 2024 року № 2783.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд має надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку з інтервалами часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З урахуванням вказаного правового висновку колегія суддів виходить із того, що поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги є можливим за наявності сукупності визначених умов, які у цій справі є дотриманими.

По-перше, первісна апеляційна скарга податкового органу була подана в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого КАС України, що свідчить про своєчасну реалізацію скаржником свого процесуального права та відсутність наміру зволікати з переглядом судового рішення.

По-друге, повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося 03 жовтня 2025 року - у розумний строк після повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Верховний Суд зауважує, що повернення апеляційної скарги не позбавляло скаржника, відповідно до вимог статті 169 КАС України, права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник, звернувшись вдруге з апеляційною скаргою у розумний строк після повернення апеляційної скарги.

При цьому, недоліки вперше поданої апеляційної скарги відповідачем було усунуто - судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено.

За наведених обставин сукупність дій податкового органу у цьому випадку підтверджує його добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, відсутність зловживання процесуальними правами. Отже, наведене свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року скасувати, а справу № 160/12273/25 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко