Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №812/1255/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №812/1255/17

адміністративне провадження №К/9901/32115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С. А.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, ухвалену у складі судді-доповідача Казначеєва Е. Г., суддів Сухарьок М. Г., Компанієць І. Д.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії/бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в розмірі 20333,97 грн. ;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по
20.01.2016 в розмір 20333,97 грн. .

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в спірний період проходив службу в Національній поліції України та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, а тому має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх срав з 08.02.1996 по 27.07.2016.

4. Відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) вважати такими, що перебувають у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових завдань ГУМВС у Луганській області: полковник міліції ОСОБА_1, начальник Лутигинського районного відділу Головного управління МВС України у Луганській області, перебуває з 07.07.2014.

5. Згідно з рішенням комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ від
28.04.2015 № 1/I/XIII/32 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (підстави - довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності та територіальної цілісності України від
12.02.2015 № ВДЗ/2337/А наказ Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 12.12.2014 № 97).

6. На підставі наказу № 8 о/с від 07.11.2015 позивача призначено начальником відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015).

7. Згідно з витягом з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) № 321 від
17.11.2015, вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення до пункту постійної дислокації: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07.11.2015 полковника міліції ОСОБА_1 начальника Лугитинського районного відділу.

8. Згідно з наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, вважати такими, що прибули до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань нижчепойменований особовий склад Національної поліції в Луганській області: з 07.11.2015: полковника поліції ОСОБА_1 начальника відділу Управління превентивної діяльності.

9. Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13.08.2016 № 226дск, ОСОБА_1 вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з
27.07.2016.

10. Згідно із довідкою № А-5335 від 18.08.2016 ОСОБА_1, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.07.2014 по
07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.07.2016 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 341, від 13.08.2016 № 226дск.

11. Згідно з наказом № 482 о/с від 25.07.2016, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч1 п. 7 ЗУ "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

12. Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від
25.05.2017 про доходи грошове забезпечення ОСОБА_1 становило: у листопаді 2015 року - 6652,80 грн, у грудні 2015 року - 8316,00 грн, у січні 2016 року - 5365,17 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

13. Також згідно довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 31.05.2017 № 1922/111/19-2017, ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у відпустці та на лікарняному не перебував.

14. Суть спору полягає у визначенні наявності права у позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви цього ухвалення.

15. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ЄДРПОУ 40108845, адреса: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17099,64 грн, у тому числі: за листопад 2015 року - 5322,24 грн (п'ять тисяч триста двадцять дві гривні 24 коп. ), за грудень 2015 року - 8316,00 грн (вісім тисяч триста шістнадцять гривень 00 коп. ) за січень 2016 року - 5365,17 грн (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 17 коп. ) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовлено.

16. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання винагороди за участь в антитерористичній операції.

17. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на вказану постанову.

18. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 р. у справі № 812/1255/17 - задоволено.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 р. у справі № 812/1255/17- скасовано та відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування винагороди за безпосередню участь в АТО, зобов'язання провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 20.01.2016.

19. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження фактичної участі позивача в антитерористичній операції.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

20. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

21. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що його безпосередня участь в антитерористичній операції на території Луганської області в спірний період підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

22. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

23. Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова КМУ від 31.01.2015 №24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

24. Стаття 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" передбачає, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

25. Стаття 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначає, що правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

26. Частина 2 статті 2 Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

27. Відповідно до Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із Закону України "Про Національну поліцію" акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про Національну поліцію".

28. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

29. Зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, то, позивач відповідно до постанови КМУ від 31.01.2015 року №24 підпадає під осіб, які мають право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

30. Пунктом 3 постанови КМУ від 31.01.2015 №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

31. Наказом Міністерства оборони України "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 02 лютого 2015 року №49 (далі Порядок №49), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 р. за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Порядок №49).

32. Пунктом 4 розділу І Порядку №49 встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

33. Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31 січня 2015 року № 24.

34. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

35. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ цього Порядку розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

36. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

37. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ вказаного Порядку військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

1) залучені до проведення АТО;

2) перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

3) перебувають у районі проведення АТО.

38. Пунктом 7 розділу ІІ Порядку №49 передбачає, що безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується:

журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки);

бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання;

запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

39. Як свідчать матеріали справи апеляційний суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі осіб та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, органом видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

40. Водночас, як свідчать викладені вище приписи Порядку №49 визначені апеляційним судом документи є підтвердними документами щодо безпосередньої участі у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

41. Щодо наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) суд апеляційною інстанції зазначив, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Інформація щодо виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції, що можуть свідчити про безпосередню участь в АТО, а не лише підтверджувати знаходження на території де проводиться АТО в спірний період відсутня. Докази, які свідчать про виконання позивачем завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні.

42. При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача на підтвердження безпосередньої участі в АТО зазначав про здійснення ним організації та координації діяльності блокпостів в зоні проведення АТО на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18.11.2015 №48 та вказував про неможливість надати відповідні розпорядчі документи штабу АТО, оскільки вони мають гриф обмеження доступу.

43. Однак вказані обставини залишились поза увагою апеляційного суду.

44. Крім того апеляційним судом не надано оцінки довідці від 18.08.2016 №А-5335, виданій відповідачем, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 07.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

45. Також позивачем зазначалося та надано докази про виплату йому спірної винагороди в інший період за аналогічних обставин, що також залишилось поза увагою апеляційного суду.

46. Проте, вказані обставини, на думку Суду, можуть мати значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідно до заперечень відповідача, наданих до суду першої інстанції, на їх обґрунтування відповідачем в першу чергу зазначено, що постанова КМУ від 31.01.2015 №24 не поширюється на поліцейських, потім вказано про неотримання фінансування на виплати винагороди в спірний період, далі посилається на встановлену пунктом 5 розділу ІІ Порядку №49 сукупність умов для отримання спірної винагороди і на завершення зазначає про врегулювання порядку виплати спірної винагороди саме поліцейським постановою КМУ від 20.01.2016.

47. При цьому, що саме стало підставою для не виплати позивачу спірної винагороди в спірний період відповідачем не визначено і судом апеляційної інстанції не встановлено.

48. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції чинні на момент розгляду справи апеляційним судом) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

49. Крім того, відповідачем до наданих до суду апеляційної інстанції пояснень було надано низку документів, які також не досліджені апеляційним судом.

50. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не вичерпано усіх можливих процесуальних заходів щодо виявлення, дослідження та витребування доказів.

51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

53. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

54. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції уважає, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, не встановив при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

55. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Судді С. А. Уханенко

О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова