Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 420/3197/21

адміністративне провадження № К/990/26761/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 (судді - Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної допомоги у розмірі посадового окладу та окладу за військове звання за період з 10 вересня 2020 року та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити щомісячну допомогу у розмірі посадового окладу та окладу за військове звання на картковий рахунок;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не видання посвідчення ветерана військової служби та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати посвідчення ветерана військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної допомоги у розмірі посадового окладу та окладу за військове звання за період з 10.09.2020 по 12.07.2021.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити позивачу щомісячну допомогу у розмірі посадового окладу та окладу за військове звання на картковий рахунок за період з 10.09.2020 по 12.07.2021.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не видання позивачу посвідчення ветерана військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 видати позивачу посвідчення ветерана військової служби.

Вирішено питання судових витрат.

11.08.2022 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій ОСОБА_1 просив:

- зобов`язати відповідача виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у повному обсязі шляхом нарахування і виплати щомісячної допомоги з розрахунку посадового окладу в розмірі 45403,20 грн. та окладу за військове звання в розмірі 1480 грн. за період з 11.09.2020 по 12.07.2021;

- стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 744,30 грн.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду від 17.08.2022, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 позивачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2022.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Також при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 2а/0470/2563/12, від 04.06.2019 у справі № 813/1920/18, від 11.07.2019 року у справі № 821/11/18, від 10.07.2020 у справі №816/1861/17, від 28.10.2021 у справі №260/852/19.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обмеження передбаченого Конституцією України права на апеляційне оскарження судового рішення, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просив ухвалу суду від 30.08.2022 скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи передбачено пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України.

На думку скаржника, позивач також повинен бути наділений правом на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, тобто рішення, ухваленого не на його користь.

Також, як на можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали, постановленої в порядку ст.383 КАС України, про залишення без задоволення заяви, особа, яка подала касаційну скаргу, покликається на Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012, від 23.11.2018 №10-р/2018, від 13.06.2019 №4-р/2019.

Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Частиною 6 статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Загальні правила апеляційного оскарження ухвал в адміністративному судочинстві закріплено у частинах другій та третій статті 293 КАС України, відповідно до яких учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина 2 статті 293 КАС України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина 2 статті 293 КАС України).

Ключовим питанням у цій справі є можливість оскарження ухвали про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, оскільки ні стаття 383, ні стаття 294 КАС України не містять норм, які передбачають можливість оскарження в апеляційному порядку такої ухвали.

Питання застосування статті 383 КАС України щодо права апеляційного оскарження уже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, в ухвалі від 25.01.2022 у справі №440/2582/20 Верховний Суд дійшов таких висновків:

1. Обмеження права на апеляційний перегляд ухвали про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суперечить гарантованому Конституцією України та закріпленому у статті 2 КАС України засадничому праву на апеляційний перегляд справи, який, в т.ч., включає і право на апеляційне оскарження ухвал з процесуальних питань (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

2. Оскільки ухвали щодо судового контролю постановляються після ухвалення рішення у справі, то заперечення щодо них в порядку частини 3 статті 293 КАС України не можна буде викласти в апеляційній скарзі на рішення суду. Такий підхід робить неефективним судовий контроль та нівелює засадничий принцип обов`язковості судового рішення (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

3. За змістом статті 383 КАС України ухвали про повернення заяви та ухвала про її задоволення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а ухвала про залишення заяви про без задоволення - ні. Таким чином, дві з трьох ухвал, постановлені в порядку статті 383 КАС України, підлягають апеляційному оскарженню. При цьому, в разі винесення ухвали не на користь суб`єкта владних повноважень (задоволення заяви) така ухвала підлягає оскарженню, а якщо на користь суб`єкта владних повноважень (залишення заяви без задоволення), то така ухвала оскарженню не підлягає. Такий підхід до забезпечення права на судовий захист призводить до порушення засадничого принципу судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України).».

За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд ухвалив рішення про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.03.2023 2-р(II)/2023, розглядаючи справу за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, вказав, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив права на апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, діяв свавільно, оскільки не врахував її юридичних наслідків для особи-позивача та не запровадив інших дієвих механізмів захисту і поновлення порушених прав, свобод, інтересів особи-позивача, яка судовим порядком домагається виконання судового рішення, ухваленого на її користь.

Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що нормативне регулювання, визначене оспорюваними приписами Кодексу, якими для особи-позивача не встановлено права оскаржити апеляційним порядком ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу, ставлячи особу-позивача в суттєво гірше процесуальне становище порівняно з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, не забезпечує рівних процесуальних можливостей особі-позивачу захистити свої права, свободи, інтереси судовим порядком.

В подальшому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2023 у справі № 440/2582/20 за наслідками розгляду ухвалив рішення про відступ від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 814/1171/17, від 11.07.2019 у справі № 821/11/18, від 17.06.2020 у справі № 420/4480/19, від 03.09.2021 у справі № 554/8244/17, від 16.09.2021 у справі № 520/5390/20, від 28.10.2021 у справі № 260/852/19 та у інших постановах, у яких суд дійшов аналогічних висновків, та дійшов висновку, що ухвала про відмову в задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду у справі № 440/2582/20, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №420/3197/21 - скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук