Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 340/2871/21

адміністративне провадження № К/990/20191/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Білак С.В. (головуючий), Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу від 17.05.2021 р. №262-к Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту захисту споживачів у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат»;

1.2. зобов`язати вчинити у встановленому законом порядку дії щодо поновлення його на роботі та перевести його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами;

1.3. зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вчинити у встановленому законом порядку дії щодо виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок незаконного звільнення.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу від 17 травня 2021 року №262-к Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту захисту споживачів». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту захисту споживачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 21 травня 2021 року. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 165112,08 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3. На адресу Третього апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з витратами на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн.

3.1. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду було надано: договір про надання правничої допомоги від 11.04.2022 року, акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.05.2022 року, рух коштів по картці.

3.2. Так, з акту наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.05.2022 року слідує, що адвокатом здійснено наступні дії під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції:

- Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу;

- Підготовка заяви про намір стягнення витрат на правничу допомогу;

- Представництво інтересів у судовому засіданні, що проводилось в режимі відео конференції;

- Підготовка заяви до Державної казначейської служби про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року в адміністративній справі №340/2871/21 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- Підготовка до Третього апеляційного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

4. Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року в адміністративній справі №340/2871/21 задоволено частково. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500,00 грн.

5. Задовольняючи частково вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем судових витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 2500 грн.

5.1. При цьому суд виходив з того, що підготовка заяви до Державної казначейської служби про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року в адміністративній справі №340/2871/21 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути пов`язана із витратами на правничу допомогу, які поніс позивач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

5.2. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що співмірними та обґрунтованими в даному випадку є витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. (1000 грн. - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу і по 500 грн. за представництво інтересів та підготовки заяв намір стягнення витрат на правничу допомогу та заяви про ухвалення додаткового рішення).

5.3. При цьому, колегією суддів під час визначення розмір витрат на правничу допомогу враховано відсутність в акті наданих послуг часу, який був витрачений адвокатом для складання процесуальних документів, проведення судового засідання в режимі відеоконфернеції, а також змістовність поданих позивачем до суду апеляційної інстанції процесуальних документів.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року і, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалити нове рішення про задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат , понесених позивачем на оплату правничої допомоги адвоката.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що незгода із оскаржуваним рішенням зводиться до того, що суд апеляційної інстанції, за відсутності заперечення від відповідача, на власний розсуд вирішив питання про зменшення судових витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката. Зазначений підхід апеляційного суду суперечить правовим позиціям Верховного Суду при вирішенні аналогічних справ, що викладені у таких постановах від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі №420/7028/20. Позиція Верховного Суда з цього питання усталена та однозначна. При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції, за відсутності заперечень з боку відповідача не мав процесуальних підстав вдаватись до оцінки співмірності розміру заявлених до стягнення вимог та вирішувати питання про їх зменшення. Єдине, що підлягало дослідженню та оцінці суду - належність, допустимість та достовірність наданих доказів, що стосувались розміру понесених позивачем витрат. Відтак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд допустив порушення ст. 134 КАС України.

8. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

10. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

11. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

12. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

13. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

14. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

15. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

16. Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

17. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

18. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

20. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

21. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

22. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

VI. Висновок Верховного Суду

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2022 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом першим частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

24.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі №420/7028/20

25. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

26. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

27. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

28. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

29. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

31. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

32. Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

33. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

34. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

35. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

36. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

37. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

38. З урахуванням викладеного Суд погоджується з доводами позивача про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України.

39. З матеріалів справи вбачається, що жодних заперечень чи клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.

40. За таких обставин, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

41. Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 27 січня 2022 року у справі № 560/5358/20.

42. Поряд із цим колегією суддів враховано, що відсутність таких заперечень з боку відповідача може бути наслідком формального підходу суду апеляційної інстанції до повідомлення сторін про дату, час та місце вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та об`єктивною відсутністю у відповідача можливості підготувати та направити свої заперечення з даного приводу у строк, визначений судом.

43. Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року про призначення заяви про прийняття додаткового судового рішення, вказано, що заяву призначено до розгляду на 25 травня 2022 року без зазначення часу розгляду заяви. Разом з тим, у повістці-повідомленні від 18 травня 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд повідомив сторін по справі, що розгляд у справі №340/2871/21 відбудеться 16 травня 2022 року о 00:01. Вказану повістку-повідомлення про призначення розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/2871/21, копію ухвали від 16 травня 2022 року та саму заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/2871/21, суд апеляційної інстанції 18 травня 2022 року направив на електронну адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - General-head@consumer.gov.ua, info@dpss.gov.ua

44. На вказаний лист від відповідача до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла відповідь, в якій відповідач вказав про можливу помилку в повістці-повідомленні.

45. Разом з тим, судом апеляційної інстанції вказаної помилки виправлено не було та не було надіслано відповідачу повістку-повідомлення з зазначенням коректної дати та часу призначення до розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/2871/21.

46. Оскаржувану додаткову постанову суд апеляційної інстанції ухвалив в порядку письмового провадження.

47. Суд звертає увагу на позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у справі «Алексєєв проти України» (Alekseyev v. Ukraine) від 4 червня 2020 року (заява №15517/19), а саме, допустивши розгляд поданої у справі заявника апеляційної скарги без перевірки того, чи була вона скерована заявнику або чи було іншим чином про неї проінформовано, національні суди позбавили заявника можливості надати свої заперечення (відзив) на подану в його справі апеляційну скаргу, а також не виконали зобов`язання дотримуватися принципу рівності сторін, закріпленого у статті 6 Конвенції.

48. Окрім того, суд апеляційної інстанції, досліджуючи встановлену позивачем та його представником оцінку витрат на професійну правничу допомогу, вказав, що співмірними та обґрунтованими в даному випадку є витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. (1000грн. - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу і по 500грн. за представництво інтересів та підготовки заяв намір стягнення витрат на правничу допомогу та заяви про ухвалення додаткового рішення). При цьому, суд не навів обґрунтування своїх розрахунків розміру гонорару адвоката за надання вищевказаних послуг.

49. Крім того, Суд вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на те, що ним враховано відсутність в акті наданих послуг часу, який був витрачений адвокатом, зокрема, для проведення судового засідання в режимі відеоконфернеції, попри те, що в матеріалах справи наявний протокол судового засідання в режимі відеоконференції №638319 від 04.05.2022, в якому був присутній представник позивача та в якому зафіксовано час початку та закінчення розгляду справи №340/2871/21.

50. Також судом не зазначено обґрунтувань з приводу того, як змістовність поданих позивачем до суду апеляційної інстанції процесуальних документів вплинула на розрахунок розміру судом понесених витрат на професійну практичну допомогу в суді апеляційної інстанції.

51. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

52. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат по справі, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази та не надано оцінки доводам сторін, наведене вище відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

53. При вирішенні питання розподілу судових витрат у даній справі суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин і складності справи повинен надати оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, а також надати юридичну оцінку запереченням відповідача щодо розміру таких витрат, у разі їх надходження, за результатами чого надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат та їх розмір.

54. За змістом частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування Восьмим апеляційним адміністративним судом норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року скасувати, а справу №340/2871/21 направити на новий судовий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова