Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2019 року у справі №826/1610/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №826/1610/18

адміністративне провадження №К/9901/7772/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.

суддів: Дашутіна І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року (суддя - Клименчук Н. М. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (головуючий суддя - Пилипенко О. Є., судді: Беспалов О. О., Степанюк А. Г. )

у справі № 826/1610/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про поновлення на роботі, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 877 від 14 листопада 2017 року в частині накладення на начальника сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління МВС в м. Києві № 1358 о/с від 27.11.2017 року про звільнення начальника сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1. за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві з 27.11.2017 року;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на роботі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2016 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, згідно встановленого порядку, відповідного огляду на стан сп'яніння, тоді як керування транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння рішенням суду не підтверджено (відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.01.2018 року), у зв'язку з чим, суд вважає, що висновки відповідача щодо керування позивачем транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння є передчасними, а тому рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є необґрунтованим.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року змінине, доповнивши резолютивну частину абзацами 6 та 7 наступного змісту:

"6. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (04601, м.

Київ, вул.Володимирська 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі ~money0~ (п'ятдесят одна тисяча сто дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят копійок).

7. Постанова підлягає негайному виконанню в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць."

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - залишено без змін.

Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо протиправності наказів про звільнення та необхідності поновлення позивача на займаній посаді є правильними, проте зазначив, що відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення її резолютивної частин.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що за результатами здійсненого службового розслідування було встановлено факт керування позивачем автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Окрім того, позивач під підпис був ознайомлений з тим, що вразі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, працівники будуть безальтернативно звільнені. З огляду на посаду, яку обіймав позивач, такі дії позивача є негативним прикладом для підлеглих.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не поданий, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Скаржником заявлено клопотання про розгляд справи за його участі.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 14.02.2004 року проходив службу в органах внутрішніх справи та в подальшому в органах Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2017 року за № 877 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у керуванні 14.10.2017 року, автомобілем, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, внаслідок порушення вимог абзаців 2 та 12 чистини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на начальника сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, капітана поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1358 о/с від
27.11.2017 року "Щодо особового складу" капітана поліції ОСОБА_1 на начальника сектору контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи відділу превенції Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві звільнено із служби в поліції згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Закон України "Про національну поліцію" № 580-VIII (далі - ~law22~).

Відповідно до ~law23~ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ~law24~ поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ~law25~ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За ~law26~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

6. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від
22.02.2006 р. № 3460-ІV (далі - ~law31~).

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Частиною п'ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

7. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція)

Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6 Інструкції передбачено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема викликати осіб рядового, начальницького складу (далі - РНС), стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.

Згідно з п. п. 6.2.1 п. 6 Інструкції обов'язки виконавця (голови, членів комісії) є, зокрема дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Відповідно до п. п. 6.3 п. 6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що підставою для службового розслідування щодо позивача, а в підсумку - до притягнення його до дисциплінарної відповідальності (у виді звільнення), стало порушення останнім вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, невиконання вимог ПДР України, які виразився у керуванні 14.10.2017 року автомобілем OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків та в порушенні вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Приймаючи оскаржуване рішення, суди попередніх інстанцій, окрім іншого, виходили з того, що керування позивачем транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння рішенням суду не підтверджено (відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.01.2018 року) у зв'язку з чим, висновки відповідача щодо керування позивачем транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння є передчасними, а тому рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є необґрунтованим.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновком судів попередніх інстанцій та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів.

Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд, відповідно до ст. 77 КАС України, наділено повноваженням збирати та оцінювати докази.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, при прийняті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не було досліджено та враховано наявний в матеріалах справи висновок службового розслідування від 07.11.2017 (том. І, аркуш справи 64), згідно якого вбачається, що відповідачем було встановлено фак керування позивачем автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

Верховний Суд зауважує, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

Сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Посилання судів попередніх інстанцій на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року, яку залишено без змін постанові Апеляційного суду міста Києва від 26.01.2018 року, відповідно до яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, згідно встановленого порядку, відповідного огляду на стан сп'яніння, тоді як керування транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння рішенням суду не підтверджено, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, судами не досліджувалось питання стосовно керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а досліджувалось питання лише в частині відмови позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.

А тому, відсутність оцінки у судовому рішенні факту керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не є автоматичним спростуванням такого факту (при тому, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки висновку службового розслідування, яким такий факт встановлено).

Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна. З огляду на наведене правове регулювання, вчинення адміністративного правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться у залежність від того, чи притягнута особа, зокрема, до адміністративної відповідальності. Водночас, для притягнення до дисциплінарної відповідальності треба з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.

Таким чином, під час нового розгляду справи, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити висновок службового розслідування та надати йому належну оцінку.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, неповне з'ясування судом дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

Ж. М. Мельник-Томенко