Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №814/1274/17

адміністративне провадження №К/9901/19526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Лісовська Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (головуючий суддя Єщенко О.В., судді Димерлій О.О., Бойко А.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування їй суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- стягнути з відповідача на її користь суддівську винагороду за січень-червень 2017 р. з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги, вихідної допомоги в загальній сумі 287604,60 грн.

2. В обґрунтування позову зазначає, що суддівська винагорода за період з січня 2017 року по теперішній час їй розраховувалася з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого в п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2-16 року, а не з розміру, визначеного ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 перебувала на посаді судді Заводського районного суду м. Миколаєва.

4. Наказом Голови Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2017 року №26-О на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, ст. 24, ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 24 Закону України «Про відпустки» відраховано зі штату Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м. Миколаєва 30 червня 2017 року у зв`язку зі звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.06.2017 року №1881/0/15-1.

5. У період з січня по червень 2017 року ОСОБА_1 отримувала суддівську винагороду, обраховану виходячи з розміру посадового окладу в 16000 грн., де за основу розрахунку взята мінімальна заробітна плата 1600 грн.

6. ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання не проходила.

7. Суть спору полягає у визначенні правомірності застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1600,00 грн. при нарахуванні позивачці посадового окладу.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 01.01.2017 р. посадовий оклад позивача, як судді місцевого загального суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, має становити 16000,00 грн., з огляду на положення Закону № 1774-VІІІ, згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

10. Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на не вірне застосування судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

11. Позивач вказує, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

12. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Джерела права й акти їх застосування

13. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

14. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

15. У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

16. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

17. Частиною третьою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

VІ. Позиція Верховного Суду

18. У справі встановлено, що позивачка перебувала на посаді судді та була на цю посаду призначена до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходила кваліфікаційного оцінювання.

19. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачці повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

20. Зі спірних відносин, що склались у цій справі убачається, що позивачка наголошує на незастосуванні відповідачем приписів частини третьою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

21. Верховний Суд раніше висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

22. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

23. Таким чином, з 01.01.2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем з розрахункової величини 1600 грн.

24. Відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

25. До 01.01.2017 року обидва закони визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

26. Ця ж розрахункова величина застосовувалася для розрахунку заробітної плати іншим особам, що працювали в сфері державного управління, а також для визначення розміру обов`язкових платежів для доступу до публічних послуг держави та місцевого самоврядування (державне мито, судовий збір), санкцій (штрафів) і т.і.

27. Досліджуючи мету прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ слід наголосити, що він був направлений на підвищення мінімальних стандартів, запроваджених в Україні, в тому числі і заробітної плати. Та з огляду на положення Закону України "Про бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати зріс вдвічі.

28. Наслідком таких змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.

29. Таким чином, суд дійшов висновку, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

30. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на вже вказаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII - збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

31. Тому, з огляду на предмет спору (виплата суддівської винагороди (окладу) в меншому розмірі) суд касаційної інстанції вважає за необхідне дослідити питання зміни (зменшення) розміру суддівської винагороди (окладу) позивача з 01.01.2017 року.

32. Відповідно до ст. 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.12.2016 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 1600 грн.

33. Відповідно до ст. 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

34. Так, до 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн. (10 х 1600 грн. мінімальної заробітної плати), з 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання також становить 16000 грн. (10 х 1600 грн.).

35. Отже, вказаний розрахунок свідчить про незмінність розміру посадового окладу судді після зміни розрахункової величини, що свідчить про відсутність порушення гарантії судді, щодо його матеріального забезпечення.

36. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

37. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

38. Водночас колегія суддів звертає увагу на таке.

39. Рішенням від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

40. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

41. На дату виникнення спірних правовідносин у цій справі, а також під час розгляду цієї справи в судах, правове регулювання було іншим. Позаяк рішення Конституційного Суду України має перспективну дію, при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, керувалися наведеними положеннями законодавства, яке тоді ще було чинним.

42. На дату касаційного перегляду судового рішення у цій справі положення, зокрема, частини третьої статті 133 положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції Закону № 192-VIII) уже втратили чинність, між тим під час касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на час касаційного перегляду.

43. З огляд на зазначене, при прийнятті цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. Однак, за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами.

44. Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

45. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

47. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

48. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

49. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року залишити без змін.

50. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

Н. В. Шевцова