Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №826/3661/17

адміністративне провадження №К/9901/50429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни про визнання дій протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 18 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В. від 29 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., у якому просив:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), а саме: реєстрації заяв, реєстраційний номер № 18693787 та № 18693897 від 22 вересня 2016 року про відкликання заяв ОСОБА_2 № 18650168 та № 18650261 від 20 вересня 2016 року;

- скасувати рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), а саме: реєстрацію заяв реєстраційний номер № 18693787 та №18693897 від 22 вересня 2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що довіреності від 24 червня 2015 року та від 12 серпня 2015 року, які були видані позивачем на ім'я ОСОБА_4, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук І.І., не надавали повноважень довіреній особі для представництва інтересів позивача у нотаріуса, державного реєстратора та для вчинення дій щодо державної реєстрації прав, пов'язаних з поданням заяв на реєстрацію та їх відкликання. Відтак, вважає, що відповідач здійснив державну реєстрацію прав та вчинив протиправні дії щодо відкликання заяв позивача, чим порушив його законні права та інтереси.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. належним чином перевірила та встановила обсяг повноважень ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності, виданої позивачем від 24 червня 2015 року та від 12 серпня 2015 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання дій нотаріуса протиправними та скасування його рішення.

ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_4 є неналежною особою для подачі заяви про відкликання заяви щодо державної реєстрації прав, поданої іншим заявником у розумінні статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим у державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення оскаржуваної реєстраційної дії. Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій допустили грубе порушення норм процесуального права, оскільки неналежним чином повідомили позивача засобами поштового зв'язку про відкриття справи, час проведення судових засідань, терміни для подання відзивів та доказів.

Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 червня 2015 року між ОСОБА_2 (позичальник), з однієї сторони та ОСОБА_6 (позикодавець), з іншої сторони укладено договір позики.

У відповідності до пункту 1 договору позики, позичальник взяв у борг у позикодавця суму в розмірі 538142,50 (п'ятсот тридцять вісім тисяч сто сорок дві) гривні (п'ятдесят) копійок, що на день укладання цього договору за курсом Національного банку України становить еквівалент 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів.

На забезпечення виконання основного зобов'язання між сторонами укладено договір іпотеки від 24 червня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Левчук І.І.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II договору іпотеки передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час - АДРЕСА_1 відповідно до рішення Київської міської ради № 944/1808 від 03 вересня 2015 року).

12 серпня 2015 року внесено зміни до договору позики, якими викладено пункт 1 договору у новій редакції, та вказано, що позичальник отримав від позикодавця 1068577,50 грн.

Окрім цього, договором про внесення змін до договору позики внесено зміни до пункту 3 Договору позики, а саме: змінено строк повернення позики до дванадцятої години ранку 24 вересня 2015 року.

12 серпня 2015 року позивачем видано довіреність на ім'я довіреної особи позикодавця - ОСОБА_4, яку посвідчено приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053, для представництва інтересів в будь-яких державних, недержавних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, у тому числі у житлово-експлуатаційних конторах з приводу замовлення та втримання форми-3, довідок щодо відсутності/наявності заборгованості за оплату комунальних платежів щодо квартири тощо.

13 липня 2016 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого позивачу стало відомо про перехід права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки до іпотекодержателя, що зареєстрований 27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О.

19 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Наказом Міністерства юстиції України від 19 вересня 2016 року № 2445/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, який винесено на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 30 серпня 2016 року, яким задоволено скаргу позивача у повному обсязі, поновлено запис про іпотеку та обтяження.

20 вересня 2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. із заявами щодо припинення обтяження та іпотеки щодо нерухомого майна, що розташоване за вказаною адресою.

Заяви прийнята приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровані в реєстрі 20 вересня 2016 року № 18650168 та № 18650261.

21 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. у зв'язку з тим, що позивачем не було подано заяву від іпотекодержателя про повне погашення заборгованості за договором позики, розгляд заяв зупинено в порядку статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та винесено рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих позивачем, та роз'яснено про можливість внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором позики на депозит нотаріуса.

22 вересня 2016 року позивач, прибувши до приватного нотаріуса Верповської О.В. з метою внесення на депозит нотаріуса коштів у рахунок повернення боргу за договором позики, дізнався, що об 11-00 цього ж дня до неї звернулась представник позивача - ОСОБА_4 із заявою про відкликання заяв позивача про припинення обтяження та іпотеки зареєстрованих 20 вересня 2016 року за № 18650168 та № 18650261 і для підтвердження своїх повноважень надала довіреність, видану позивачем 12 серпня 2015 року, яку посвідчено приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053.

На підставі отриманих документів нотаріусом Верповською О.В. зареєстровано заяви ОСОБА_4 про відкликання заяв позивача за № 18693787 та № 18693897, та відповідно, проведено державну реєстрацію прав, а саме: вилучено записи, внесені на підставі заяв позивача, з реєстру.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 1952-IV).

Так, частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Пунктом 6 Порядку № 1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У відповідності до пункту 16 Порядку № 1127 заява може бути відкликана заявником у будь-який час до прийняття державним реєстратором рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації шляхом звернення заявника до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує відповідну заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав. Під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник відповідно до пункту 8 цього Порядку встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень. За відсутності підстав для відмови у задоволенні заяви про відкликання раніше поданої заяви уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник невідкладно повертає заявникові оригінали або у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку, копії документів, поданих для державної реєстрації прав, а також документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник під час повернення документів відповідно до пункту 8 цього Порядку встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень, крім випадків, коли повернення документів здійснюється одночасно з поданням заяви про відкликання раніше поданої заяви. Заява, що долучалася до документів, поданих для державної реєстрації прав, з відповідними відомостями заявника про отримання документів у повному обсязі, заява про відкликання раніше поданої заяви, а також інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, зберігаються суб'єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень може звернутися особа, обсяг повноважень якої на подання відповідної заяви в обов'язковому порядку перевіряється державним реєстратором.

Пунктом 8 Порядку № 1127 передбачено, що під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник встановлює особу заявника за документом, що посвідчує таку особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або інший документ, що посвідчує особу іноземця. У разі подання заяви уповноваженою на те особою уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за допомогою порталу електронних сервісів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем видано довіреність на представництво його інтересів громадянці ОСОБА_4, посвідчену 12 серпня 2015 року приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053, терміном дії на три роки.

Вказана довіреність разом із заявою про відкликання заяв ОСОБА_2 № 18693787 та № 18693897, копією паспорта, копією ідентифікаційного номера була подана приватному нотаріусу Верповській О.В. для проведення оскаржуваної реєстраційної дії.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що ОСОБА_4 при поданні заяви про відкликання заяв позивача № 18693787 та № 18693897 діяла з перевищенням повноважень, визначених у довіреності від 12 серпня 2015 року, посвідченій приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053, з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України «Про нотаріат», нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

На підставі частини першої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що підставами для припинення представництва за довіреністю є, зокрема, закінчення строку її дії, скасування довіреності особою, яка її видала, та відмова представника від представництва інтересів за довіреністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, чинність довіреності, виданої позивачем на ім'я ОСОБА_4 від 12 серпня 2015 року та посвідченої приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053, перевірено відповідачем у встановленому законодавством України порядку у Єдиному реєстрі довіреностей, нотаріальний бланк, на якому було викладено текс довіреності, також було перевірено належним чином, що підтверджується відповідними витягом та інформаційною довідкою від 22 вересня 2016 року № 109274466.

Згідно з витягу та інформаційної довідки вказана довіреність позивачем не відкликана та була чинною на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до повноважень ОСОБА_4, як представника позивача, визначених у довіреності від 12 серпня 2015 року, посвідченій приватним нотаріусом Левчук І.І. за реєстровим № 1053, віднесено: представництво інтересів позивача у будь-яких державних, недержавних громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з правом подання заяв та інших документи щодо нерухомого майна квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1127 за відсутності підстав для відмови у задоволенні заяви про відкликання раніше поданої заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів чи відповідно оформлені копії документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих для державної реєстрації прав, а також документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. діяла у відповідності до Закону, відтак, підстави для визнання її дій щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (щодо обтяження речового права), а саме: реєстрації заяв, реєстраційний номер № 18693787 та №18693897 від 22 вересня 2016 року про відкликання заяв ОСОБА_2 № 18650168 та № 18650261 від 20 вересня 2016 року неправомірними відсутні.

Колегія суддів також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, згідно з якою предметом перевірки адміністративними судами у спорах фізичних чи юридичних осіб із державним реєстратором (суб'єктом державної реєстрації прав) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності є дотримання законодавства цим суб'єктом владних повноважень під час державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів; адміністративні суди мають перевіряти дотримання і неухильне виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неналежним чином повідомили позивача засобами поштового зв'язку про час та місце судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами. Так, 13 квітня 2017 року за адресою, вказаною ОСОБА_2 в адміністративному позові, направлено рекомендоване повідомлення про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду на 25 липня 2017 року о 14 год. 15 хв., яке було повернуто 10 травня 2017 року через закінчення терміну зберігання. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина одинадцята статті 126 КАС України).

При цьому, із журналу судового засідання від 25 липня 2017 року вбачається, що представник позивача ОСОБА_9 була присутня під час розгляду справи у судовому засіданні. Повідомлення про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, призначеної до розгляду на 06 березня 2018 року о 14 год. 15 хв., направлено ОСОБА_2 06 лютого 2018 року та отримано ним 13 лютого 2018 року, про що міститься відмітка.

З огляду на вищезазначене колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у частині несвоєчасного повідомлення позивача засобами поштового зв'язку про відкриття справи, час проведення судових засідань, терміни для подання відзивів та доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко