Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2020 року

Київ

справа №620/1715/19

адміністративне провадження №К/9901/3029/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №620/1715/19

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Зайця О.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.,

в с т а н о в и в :

18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просила зобов`язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни/доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду, в частині рахунку вкладника ОСОБА_1 на суму вкладу (залишку на поточному рахунку № НОМЕР_1 ) в розмірі 72193,56 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

У касаційній скарзі позивачка заявила вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено договір № 980-054-000001279 від 27.01.2016, відповідно до якого позивачці відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей.

27.01.2016 між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - розрахунковий центр" укладено договір №980-054-000181832, відповідно якого позивачка передала ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" грошові кошти в розмірі 20000,00 грн на строк до 27.07.2016.

29.04.2016 сторонами вказаного вище договору було укладено договір про внесення змін № 1 до договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016 відповідно до якого сторони вирішили збільшити суму коштів що передається позивачем ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» на суму 51053,00 грн.

19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр» на виконання умов договору на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 71053,00 грн.

Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.

У вересні 2016 позивачка отримала листи відповідача № 3Г1 «К»/12104/1 та № 3Г1 «К»/12103 в яких їй повідомлялось про те, що вона не включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки переказ коштів (транзакція) здійснена ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в сумі 71053,00 грн із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-054-000181832 від 27.01.2016» та в сумі 205,78 грн із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , є нікчемним правочином.

6 вересня 2018 року позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила включити дані про її особу до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО та подати додаткову інформацію про неї до Фонду з метою відшкодування коштів.

ПАТ «Банк Михайлівський» листом від 20 вересня 2018 року повторно повідомив ОСОБА_1 , що зарахування коштів на її рахунок 19.05.2016 з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в сумі 71053,00 грн із призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000181832 від 27.01.2016» та в сумі 205,78 грн із призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000181832 від 27.01.2016» є нікчемним правочином.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи клопотання представника відповідача та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що саме в січні 2017 року позивачка мала дізнатись про порушення своїх прав, проте до суду із позовом звернулася лише 18 червня 2019, що, в свою чергу, є підставою для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вищенаведені правові положення свідчать, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження у справі, і якщо пропуск такого строку для суду є очевидним, такий позов підлягає залишенню без руху. Втім, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

На думку колегії суддів, таке право особи має бути реалізоване шляхом проведення судом підготовчого судового засідання з метою з`ясування відповідної позиції позивача з приводу пропуску ним строку звернення до суду з наданням йому можливості навести поважні причини такого пропуску.

Разом з тим, в силу положень глави 10 КАС України "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у разі виникнення питання про залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, то вирішення вказаного питання не видається за можливе без виклику сторін.

Разом з тим, в межах даної справи, суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, але, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо з`ясування позиції позивача з даного приводу шляхом проведення судового засідання з викликом сторін або переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та проведення підготовчого судового засідання. Не надав суд також оцінки доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду, яка була додана до позовної заяви, а розглянув лише клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції положень частини 4 статті 9, частини 3 статті 123 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - скасувати, а справу №620/1715/19 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду