Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.03.2020 року у справі №520/4590/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 червня 2020 року

справа №520/4590/19

адміністративне провадження №К/9901/6517/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у складі суддів Жигилія С. П., Русанової В. Б., Перцової Т. С.

у справі №520/4590/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу від 22.03.2019 №2090 про проведення документальної планової виїзної перевірки, визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки щодо платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу, зобов`язання Головного управління ДФС у Харківській області утриматися від вчинення будь-яких владно-розпорядчих дій, пов`язаних з проведенням документальної планової перевірки щодо платника податків ОСОБА_1 , зокрема, оформлення податкового повідомлення-рішення за наслідками проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом протиправно проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача за адресою податкового органу на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090 без винесення нового наказу про зміну виду перевірки з виїзної перевірки на невиїзну. Крім того, зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки при намірі відповідача провести саме документальну планову виїзну перевірку податковий орган мав би ознайомити позивача з таким наказом не в день початку перевірки 05.04.2019, а не пізніше 26.03.2019.

09 вересня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив частково, визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 на підставі наказу №2090 від 22.03.2019 за адресою контролюючого органу. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності проведення перевірки позивача на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки №2090 від 22.03.2019 за адресою контролюючого органу, з огляду на те, що контролюючим органом фактично проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача за адресою податкового органу без зміни виду перевірки з виїзної перевірки на невиїзну або винесення нового наказу на підставі отриманої заяви позивача про проведення вказаної перевірки за адресою податкового органу.

28 січня 2020 року Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі №520/4590/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняв у цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення правомірністю проведення планової виїзної перевірки позивача на підставі наказу №2090 від 22.03.2019 за адресою податкового органу, не змінивши при цьому вид перевірки та підстави її проведення, оскільки така проведена за бажанням позивача згідно з поданої ним заяви від 05.04.2019.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №520/4590/19, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року залишити в силі.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував абзац 6 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та абзац 13 пункту 1.4.2 Наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

24 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення її недоліків, зазначених в ухвалі цього ж суду від 10 березня 2020 року, витребував справу №520/4590/19 з Харківського окружного адміністративного суду.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/4590/19 є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

04 травня 2020 року справа №520/4590/19 надійшла до Верховного Суду.

10 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому податковий орган посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Одночасно податковий орган заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 КАС України, а саме Головне управління ДФС у Харківській області замінити на Головне управління ДПС у Харківській області у зв`язку з реорганізацією податкового органу.

Суд визнає заявлене клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

ОСОБА_1 зареєстрований в порядку, визначеному чинним законодавством як фізична особа - підприємець, перебуває на податковому обліку як платник податків, основним видом господарської діяльності є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

22.03.2019 керівником податкового органу прийнято наказ №2090 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1, пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з 05.04.2019 тривалістю 10 днів.

Копії наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090, повідомлення про проведення вказаної перевірки від 22.03.2019 №332 та направлення на проведення перевірки від 03.04.2019 №871 вручено позивачу 05.04.2019, що учасники справи не заперечували.

На адресу позивача контролюючим органом направлено запит про надання інформації від 22.03.2019 № 7252/ФОП/20-40-13-06-16, а саме повідомлено про те, що податковим органом відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік з 05.04.2019 буде проводитися документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Таким чином, з огляду на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податковий орган просив повідомити за 1 день до початку перевірки адресу місця проведення такої перевірки.

ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної планової перевірки його господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 , тобто за адресою податкового органу, яка датована 05.04.2019 (дані щодо дати отримання цієї заяви податковим органом на заяві відсутні, судами попередніх інстанцій не встановлювались).

На адресу позивача контролюючим органом направлено запит про надання інформації (пояснень) та їх документального підтвердження від 09.04.2019 №9354/ФОП/20-40-13-06-16, у якому позивача повідомлено про необхідність подати такі документи з 15.04.2019.

На запит контролюючого органу позивачем надано письмові пояснення від 15.04.2019 разом з документами на 76 арк. Також ОСОБА_1 просив уточнити, які саме документи мають бути надані для перевірки щодо нього як фізичної особи.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1, пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, відповідно до наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090, направлення на проведення перевірки від 03.04.2019 №871, проведено планову виїзну перевірку позивача за адресою податкового органу.

За наслідками планової виїзної перевірки в приміщенні ДФС складено акт від 25.04.2019 №1430/20-40-13-06-08/ 3121806375 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, повноти та своєчасності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

04.06.2019 керівником податкового органу на підставі акта перевірки від 25.04.2019 №1430/20-40-13-06-08/ 3121806375 прийняті рішення №00008281306, №00008291306, №00008381306, податкові повідомлення-рішення №00008301306, №00008311306, №00008321306, №00008331306, №00008341306, №00008351306, №00008361306, №00008371306, вимога про сплату боргу (недоїмки) №00000651306 зі сплати єдиного внеску.

Вважаючи протиправними наказ про проведення перевірки та дії контролюючого органу щодо проведення стосовно позивача документальної планової виїзної перевірки за адресою податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Враховуючи межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження є судове рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Абзацом першим пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Таким чином платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої.

За приписами пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже законодавцем визначені чіткі розмежування щодо порядку допуску до позапланових виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Відповідно до пункту 79.5 статті 79 Податкового кодексу України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.

При цьому, Суд звертає увагу на практику Верховного Суду, зокрема, в постанові від 27.11.2019, прийнятої за результатом розгляду справи №160/1934/19, в якій Верховний Суд доводи позивача про те, що виїзна перевірка не була розпочата, оскільки не проводилася за місцем проживання позивача відхилив, оскільки позивач скористався своїм правом та ініціював її проведення у приміщенні ДФС і ця обставина не змінює вид перевірки. Такі висновки Верховного Суду ґрунтувалися на тому, що допуск до перевірки відбувся, перевірку проведено, а вперше позиція незгоди позивача з призначеною перевіркою висловлена ним вже після початку її проведення, що свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги, що посадові особи контролюючого органу були позбавлені права приступити до проведення цієї перевірки.

Суд зазначає, що при вирішенні судами вимог про протиправність дій контролюючого органу по проведенню документальної виїзної перевірки встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу (дотримання вимог, визначених пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України), чи не порушено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки, право ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом тощо.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не вбачав порушень контролюючим органом прав ОСОБА_1 , оскільки проведення документальної планової виїзної перевірки за адресою податкового органу відбулось за бажанням позивача відповідно до поданої платником податків заяви від 05.04.2019. Суд апеляційної інстанції врахував інформацію, зазначену в акті перевірки: присутність платника податків під час проведення перевірки та надання ним документів згідно з особисто складеним описом.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 11.04.2019 від Головного управління ДФС у Харківській області отримав лист №7252/ФОП/20-40-13-06-16 від 22.03.2019 (а. с. 98). Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище це лист відповідача з вимогою до платника податків повідомити контролюючий орган за 1 день до початку перевірки адресу місця проведення такої перевірки. Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку тим обставинам, що вказаний лист позивач отримав після початку перевірки, при цьому суди встановили, що заява позивача про проведення перевірки за місцем знаходження податкового органу подана 05.04.2019. Такі обставини не відповідають матеріалам справи, оскільки на копіях такої заяви, датованої 05.04.2019 (а. с. 120, 124), відсутні відмітки контролюючого органу щодо дати її отримання.

Суд апеляційної інстанції встановив факт присутності платника податків під час проведення перевірки, виходячи виключно з інформації, яка зазначена в акті перевірки.

Позивач у касаційній скарзі зазначає, що викладені в акті перевірки факти є неприпустимими, зокрема, щодо складання опису наданих документів, проведення перевірки в присутності та з відома платника податків, а також наголошує на тому, що акт перевірки він не підписував та надавав на нього заперечення.

Суд зазначає, що акт перевірки це документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При цьому інформація, яка міститься в акті перевірки має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що акт перевірки (а. с. 24 - 55) не підписаний позивачем, заперечення платника податків на цей акт не витребувано та не досліджено судами попередніх інстанцій.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції неповно встановлені обставини справи, зокрема, не встановлено чи забезпечено відповідачем при проведенні документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням податкового органу право платника податків не допустити посадових осіб до перевірки на законних підставах (коли і як відбувся допуск відповідача до виїзної перевірки), право бути присутнім, надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки, право подавати контролюючому органу заперечення на акт перевірки.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження дій суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.

В межах цих правовідносин суди попередніх інстанцій не встановили чи дотримано відповідачем як суб`єктом владних повноважень при проведенні податкової виїзної перевірки за місцезнаходженням податкового органу наведених вище критеріїв з забезпеченням платника податків всіма умовами для реалізації прав під час цього виду перевірки.

Посилання позивача на Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, які затвердженні наказом ДФС України від 31.07.2014 № 22 є неприйнятними, оскільки наказ ДФС України від 31.07.2014 № 22 не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом в розумінні частини другої статті 117 Конституції України, не є джерелом права згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, справу №520/4590/19 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер