Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/5320/19
Ухвала КАС ВП від 04.03.2020 року у справі №640/5320/19
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/5320/19
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/5320/19
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №640/5320/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/5320/19

адміністративне провадження № К/9901/5955/20 , К/9901/8846/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства оборони України (далі - МО України) та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у складі судді Васильченко І.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (головуючий), суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії МО України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в Протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 65 від 24 травня 2019 року;

- зобов`язати МО України виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Комісії МО України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в Протоколі засідання Комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №65 від 24 травня 2019 року;

Зобов`язав МО України призначити та виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону №2011-XII одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві.

У іншій частині позову відмовив.

2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що смерть ОСОБА_2 , не була наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, та тим що, МО України, не було надано достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що його рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , прийнято обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині зобов`язання МО України виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплати, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в цих спірних відносинах підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме грудень 2016 року, а тому призначенню та виплаті підлягає одноразова грошова допомога у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на 13 грудня 2016 року) передбачалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 7 серпня 2004 року.

3.2 Згідно свідоцтва про смерть від 16 грудня 2016 року серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхньоторецьке, Ясинуватський район, Донецька область.

3.3 Відповідно до витягу із наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 від 20 грудня 2016 року №374 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира взводу механізованої роти 2 механізованого батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі с. Верхньоторецьке, Ясиннуватський район, Донецька область від загального гострого недокрів`я, внаслідок травми та кровотечі правої стегнової артерії та вени на рівні стегна внаслідок вогнепального поранення, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення. Смерть, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

3.4 Згідно зі змістом обвинувального акта від 17 лютого 2017 року слідує, що загибель старшого лейтенанта ОСОБА_2 стоїть в прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала від наскрізних вогнепальних кульових поранень внаслідок умисних протиправних дій солдата ОСОБА_3 .

3.5 У зв`язку із наведеним, позивач звернулася із заявою та необхідними документами до Київського обласного військового комісаріату для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, які в подальшому були скеровані на розгляд до МО України.

3.6 Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №65 від 24 травня 2019 року, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та двом синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби. Вказане рішення прийняте з посиланням на статтю 16-4 Закону №2011-XII, відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

3.7 Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Дружківського міського суду Донецької області від 10 квітня 2019 року ОСОБА_3 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за пунктом 1 частини другої статті 115 КК України.

3.8 Не погоджуючись з вищевказаним рішенням МО України та вважаючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій МО України та ОСОБА_1 звернулися із касаційною скаргою, у яких МО України просить скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, а ОСОБА_1 просить їх скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити в цій частині.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що за висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 15 грудня 2016 року №233 в крові загиблого виявлено етиловий спирт, що відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII унеможливлює виплату членам його сім`ї спірної грошової допомоги.

4.2 Позивач обґрунтовуючи свою касаційну скаргу посилається на те, що одноразову грошову допомогу необхідно виплатити в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

5. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

7. Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

8. Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

9. Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ).

10. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

11. Згідно із частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

12. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком №975.

13. Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

14. Отже, моментом виникнення у членів сім`ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті останнього, зазначена у свідоцтві про смерть.

15. Колегія суддів звертає увагу, що до зазначених правовідносин слід застосовувати ті нормативні акти, які діяли при їх виникненні. Майбутні зміни до законодавства будуть стосуватись тих правовідносин, які виникатимуть після їх прийняття (якщо інше не буде прямо передбачено відповідним правовим актом або якщо це стосується пом`якшення відповідальності).

16. Згідно свідоцтва про смерть від 16 грудня 2016 року серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17. Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, (у редакції Закону України від 4 липня 2012 року №5040-VI), визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

18. Водночас колегія суддів враховує, що з 8 травня 2017року розмір одноразової грошової допомоги було збільшено згідно із Законом №2004-VIII до 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

19. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення у цій статті такого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

20. Зміст положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави Колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачу спірної грошової допомоги, у тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть (у цьому випадку 13 грудня 2016 року), а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.

21. Аналогічний висновок сформовано та застосовано Верховним Судом у постановах від 7 грудня 2021 року, 29 червня та 2 серпня 2022 року (справи №№465/1980/18, 640/6477/19, 1340/3915/18, відповідно).

22. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що одноразова грошова допомога підлягає до виплати членам сім`ї загиблого військовослужбовця у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

23. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги МО України щодо загибелі ОСОБА_1 як наслідок знаходження його в стані алкогольного сп`яніння. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що вирок Дружківського міського суду Донецької області у справі №229/555/17 від 10 квітня 2019 року підтверджує, що причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , не пов`язані з вчиненням ним кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Вищевказаний вирок підтверджує факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , однак, він у свою чергу не вказує того факту, що смерть останнього настала, внаслідок його перебування у такому стані. Саме вогнепальні поранення ОСОБА_2 солдатом ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_2 помер внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є протиправною.

24. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін