Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №200/9915/21
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №200/9915/21
Постанова КАС ВП від 10.05.2023 року у справі №200/9915/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/9915/21

адміністративне провадження № К/990/4675/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. у справі №200/9915/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року - травень 2015 року в розмірі 13 131 948,25 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 7 147 349,85 грн.

Також позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його, оскільки дізнався про порушення своїх прав у 2021 році з судових рішень у інших справах № 805/743/16-а та № 805/4821/15-а, а правопорушення щодо невідшкодування ПДВ носить триваючий характер.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду. Позов ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року скасовано. Позовну заяву ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», код ЄДРПОУ 00191075 є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є правонаступником прав та обов`язків ТОВ «НВО Інкор і Ко», яке припинено 01.12.2020 шляхом приєднання до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Інкор і Ко» 18.09.2014 було подано до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів та зборів у Донецькій області декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, у якій був визначений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості.

У подальшому, ТОВ «НВО Інкор і Ко» 16.10.2014 подано до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів та зборів у Донецькій області декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у якій був визначений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості.

Також, товариством подано до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів та зборів у Донецькій області декларації з податку на додану вартість 18.11.2014 (за жовтень 2014 року), 19.12.2014 (за листопад 2014 року), 19.01.2015 (за грудень 2014 року), 20.04.2015 (за березень 2015 року), 20.05.2015 (за квітень 2015 року), 18.06.2015 (за травень 2015 року), у яких було визначено розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості.

Відтак, за період березень 2014 року - травень 2015 року позивачем задекларовано до повернення на поточний рахунок платника податку суму бюджетного відшкодування в розмірі 13 131 948,25 грн.

Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів та зборів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО Інкор і Ко» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за періоди березень 2014 року - травень 2015 року.

За результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки було складено акт № 15/05-63-15-01/31297266 від 30.07.2015, на підставі якого контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041500 від 02.09.2015, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14 421 152 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 7 210 576 грн.

Указані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та постановою Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 805/743/16-а частково задоволено позов ТОВ «НВО Інкор і Ко» до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, податкове повідомлення-рішення № 0001041500 від 02.09.2015 визнано протиправним та скасовано в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 12 831 810,39 грн та визначення штрафних санкції в розмірі 6 428 256,19 грн.

Тобто, податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вищевказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 12 831 810,39 грн та визначення штрафних санкції в розмірі 6 428 256,19 грн, рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими з 21.11.2017.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що вищевказана сума бюджетного відшкодування надходила на поточний рахунок ТОВ «НВО Інкор і Ко».

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2016 по справі № 805/4821/15-а до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області частково задоволено позов ТОВ «НВО Інкор і Ко», а податкове повідомлення-рішення № 0001041500 від 02.09.2015 визнано протиправним та скасовано в частині 442505,79 грн, з яких 295003,86 грн за основним платежем та 147501,93 грн за штрафними санкціями.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 по справі № 805/4821/15-а апеляційну скаргу ТОВ «НВО Інкор і Ко» задоволено, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2016 по справі № 805/4821/15-а змінено. Резолютивну частину постанови викладено в наступній редакції: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001041500 від 02.09.2015 в частині 450 206,79 грн, з яких 300 137,86 грн за основним платежем та 150 068,93 грн за штрафними санкціями.

Відтак, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 по справі № 805/4821/15-а набрала законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі - 03.06.2016. Тобто, датою узгодження суми бюджетного відшкодування за березень 2014 року - травень 2015 року в розмірі 300137,86 грн є 03.06.2016.

Однак, вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ТОВ «НВО Інкор і Ко» також не надходила, а матеріали справи не містять таких доказів.

Таким чином, як установлено судами попередніх інстанцій, суми відшкодування ПДВ, заявлені позивачем у деклараціях з ПДВ за березень 2014 року - травень 2015 року є узгодженими в судовому порядку і не потребують додаткового доказування.

Суд першої інстанції задовольняючи позов указав, що матеріали справи не містять доказів того, що заявлені позивачем у деклараціях з ПДВ за березень 2014 року - травень 2015 року суми бюджетного відшкодування були відображені відповідачем-1 чи іншим податковим органом в реєстрі, які ведуться чи велись за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 та від 22.02.2016 № 68, тобто ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгоджених судом них сум відшкодування немає, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу.

Водночас, в оскаржуваному рішенні суд указав, що до вимог про стягнення суми невідшкодованого ПДВ позовна давність не застосовується, тому протягом розгляду справи не вирішував заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку давності 1095 днів, оскільки право на їх повернення виникло у позивача 03.06.2016 (щодо суми 12 831 810,39 грн) та 21.11.2017 (щодо суми 300 137,86 грн), а з позовом до суду він звернувся лише 29.07.2021.

Тому, ураховуючи, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено, колегія суддів апеляційного суду указала про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 123 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду з залишенням в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №640/25381/19, від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, від 24.04.2018 у справі №820/3537/17, від 02.10.2018 у справі №820/1749/18, від 24.10.2019 у справі №810/1227/17, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 122 КАС України, а також не урахував пункт 56.21 статті 56, пункт 56 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, яким Держава встановлює спеціальний порядок відшкодування бюджетного відшкодування за заявами, поданими до 1 лютого 2016 року без будь-якого обмеження строками давності, також ст.8 Конституції України та не врахував особливості захисту прав платника податків у випадку триваючого правопорушення зі сторони Держави.

Верховний Суд ухвалою від 20.02.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що є законною та обгрунтованою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 39).

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України визначав, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909-VIII; набрав чинності з 01 січня 2016 року) та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII; набрав чинності з 01 січня 2017 року) внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції Закону № 1797-VIII) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі абзаців першого - третього пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» визнав такими, що втратили чинність, попередні постанови Кабінету Міністрів України із цього питання від 22 лютого 2016 року № 68 та від 17 січня 2011 року № 39 і затвердив новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), яким визначив механізм ведення та адміністрування Мінфіном Реєстру як окремого інформаційного ресурсу та його автоматичного формування на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до цього Порядку заяви автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до цього Реєстру в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Взаємодія цих органів нормативно врегульована Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року № 326 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за № 376/30244).

Отже, з 01 січня 2017 року законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» ДПС до повного її погашення.

Тому, після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування.

Як беззаперечно установлено судами попередніх інстанцій, податковий орган усупереч зазначених приписів ПК України не подав до органів Державного казначейства висновку після узгодження сум бюджетного відшкодування.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що розглядаючи справи щодо стягнення бюджетного відшкодування слід перевірити застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України.

Так, розглядаючи питання строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, передбаченого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, виходячи з того, що у зв`язку зі зміною процедури бюджетного відшкодування ПДВ та невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, має місце протиправна бездіяльність контролюючого органу, тобто невчинення дій, які суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити, що є порушенням права позивача на відшкодування сум ПДВ, яке триває до теперішнього часу. Судом ураховано також, що позивачем, у свою чергу, разом з деклараціями з ПДВ за березень 2014 року-травень 2015 року було надано заяви про бюджетне відшкодування сум ПДВ, відтак своєчасно реалізовано право щодо заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. При цьому, на переконання суду, до вимог про стягнення сум невідшкодованого ПДВ позовна давність не застосовується.

У свою чергу апеляційний суд, відхиляючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, зауважив, що вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними. Водночас, зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. Упродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом.

Колегія суддів уважає правильними висновки апеляційного суду щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, водночас убачає за доцільне зазначити про таке.

Так, загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як обгрунтовано установлено апеляційним судом у справі, що розглядається, вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку звернення до суду, оскільки право на їх повернення виникло у позивача 03.06.2016 (щодо суми 12 831 810,39 грн) та 21.11.2017 (щодо суми 300 137,86 грн), а з позовом до суду він звернувся лише 29.07.2021 (т.1 а.с.131).

При цьому, зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків звернення до суду, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України.

Упродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом.

Доводи позивача про поновлення строку звернення до суду з мотивів встановлення Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину, суд обгрунтовано спростував оскільки така заява містить загальні посилання на обмеження, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину.

Водночас, жодних доказів неможливості вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, внаслідок обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, позивачем надано не було.

Таким чином, ураховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено, колегія суддів указує на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 123 КАС України.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №200/9915/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко