Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 240/18017/22

адміністративне провадження № К/990/3077/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №240/18017/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними рішення та дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року (суд у складі головуючого судді Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі №240/18017/22 (колегія суддів у складі головуючого судді - Ватаманюка Р.В., суддів: Капустинського М.М., Сапальової Т.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними рішення та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо відмови у проведенні нарахування індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078 із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком із урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при базовому місяці лютий 2014 року та зобов`язання вчинити такі дії з 01 квітня 2014 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Житомирській області про визнання неправомірними рішення та дій, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 123 КАС України.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 20 квітня 2022 року у справі справа №460/6074/20 та Великої палати Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вказує на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а.

Касатор зазначає, що у даній справі позивач навів переконливі докази наявності таких підстав як: 1) суми індексації мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії).

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі №240/18017/22.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

5. Верховний суд ухвалою від 06 квітня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 07 квітня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

21 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними рішення та дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у проведенні нарахування індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078, із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при базовому місяці лютий 2014 року та зобов`язання вчинити такі дії з 01 квітня 2014 року.

У позовній заяві позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року залишено без руху з огляду на визнання неповажними наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням інших підстав для поновлення пропущеного з доказами поважності причин його пропуску.

У визначений судом термін, позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

На обґрунтування заяви зазначає, що не виплата індексації йому здійснена виключно з вини пенсійного органу, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні строки, встановлені статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які визначають, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

9. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від правової позиції викладеної Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

10. Суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, яка є тотожною статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.

Визначаючи поняття «нарахованої пенсії», колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, згідно з якими пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

За такого правового регулювання, норми статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, суми виплат, стосовно яких подано цей позов, не були нараховані відповідачем. Ці суми є спірними, а дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати таких коштів охоплюється предметом цього позову.

11. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли з 01 квітня 2014 року, водночас з цим позовом до суду позивач звернувся 21 серпня 2022 року, тобто вимоги за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року заявлені з пропуском строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не можуть застосовуватись у даній справі, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2023 року у справі №460/2461/21.

Колегія суддів КАС ВС не приймає до уваги посилання позивача на те, що судами у справах №280/751/14-а, 280/515/17, 280/516/17, 240/3972/19 встановлено, що ОСОБА_1 вперше звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії в квітні 2014 та жовтні 2016 року, оскільки відповідні судові рішення ухвалено за інших умов і такі мають відмінний відносно цієї справи предмет спору, який не стосується нарахування індексації пенсії.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

13. Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії є безпідставним, оскільки спірні правовідносини у справі №510/1286/16-а виникли у зв`язку з невиконанням пенсійними органами рішення Конституційного Суду України, відтак вони є відмінними від правовідносин у справі яка розглядається.

14. Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі 817/1370/18 також не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не виплатив нараховані суми пенсії, які не є спірними.

15. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та прийняли вірне рішення про повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року, які знаходяться поза межами такого строку.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі №240/18017/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.