Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2020 року у справі №810/1221/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №810/1221/16

адміністративне провадження №К/9901/28279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (головуючий суддя Хрімлі О.Г., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2015 року №0000042201.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що ним було своєчасно подано до Департаменту документального забезпечення Мінекономрозвитку України документи для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, однак останній підготував і видав йому такий висновок лише 30 жовтня 2014 року, а відтак вина позивача у затримці позитивного висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією та продовженні такого строку лише з 07 жовтня 2014 року відсутня, в зв`язку з чим відповідачем протиправно нараховано йому пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 21 вересня 2014 року по 06 жовтня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, звертаючись 19 вересня 2014 року до Мінекономрозвитку з питання отримання висновку про продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, Товариство подавало ще й додаткові документи, проте доказів про дату їх реєстрації у Мінекономрозвитку не надано, що, на думку суду, дає підстави вважати, що додатки до листа-звернення були зареєстровані у Мінекономрозвитку пізніше, ніж 19 вересня 2014 року, що, в свою чергу, унеможливило своєчасне надання міністерством висновку, а відтак Товариству правомірно нараховано пеню згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Умедо Груп» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000042201 від 23 листопада 2015 року.

Приймаючи таке рішення, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем отримано позитивні висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, то правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, визначених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185), відсутні, адже висновок щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, який виданий вже після перевищення таких строків, ретроспективно звільняє суб`єкта господарювання від відповідальності у вигляді сплати пені.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що під час обрахунку розміру санкції ним було враховано всі надані Товариству висновки про продовження строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності й нараховано пеню лише за період з 21 вересня 2014 року по 06 жовтня 2014 року, за який такі висновки відсутні; доказів прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами (що у відповідності до статті 4 Закону №185 могло б бути підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, та несплати пені за їх порушення в цей період), позивачем також не подавалось.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що в період з 14 травня 2015 року по 20 травня 2015 року посадовими особами Інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 14 лютого 2014 року по 13 лютого 2015 року, за результатами якої складено акт №716/22-6/39022461 від 20 травня 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено статтю 2 Закону №185 в частині прострочення законодавчо встановлених строків повернення нерезидентом суми заборгованості.

На підставі акту перевірки Інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000262226 від 12 червня 2015 року про нарахування пені в сумі 2 713 448,54 грн., не погодившись із яким позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Київській області й за результатами розгляду скарги 04 вересня 2015 року прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0000262226 від 12 червня 2015 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В подальшому Товариство оскаржило податкове повідомлення рішення та рішення ГУ ДФС у Київській області до ДФС України, рішенням якої №23688/6/99-99-10-01-04-25 від 06 листопада 2015 року податкове повідомлення-рішення Інспекції №0000262226 від 12 червня 2015 року в частині 486 374,60 грн. застосованих штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та у відповідній частині рішення про результати розгляду первинної скарги скасовано.

23 листопада 2015 року Інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000042201, яким нараховано Товариству пеню в сумі 2 227 073,94 грн.

Також матеріали справи свідчать, що 24 грудня 2013 року між Товариством (далі за договором - ТОВ «Умедо Груп») та нерезидентом - Компанією «BS MEDICAL CO., LTD» (Корея; далі за договором - BSM) укладено договір поставки №01/2013 про придбання комплексу ліній для виробництва шприців, за змістом якого ТОВ «Умедо Груп» бажає придбати у BSM, a BSM погоджується виробляти та постачати комплекс для виробництва шприців. Вартість, яка буде сплачена за продукцію, складає 4 839 200 доларів США (пункт 3.1 договору).

Згідно з додатковою угодою №1 від 29 квітня 2014 року Покупець (Товариство) купує у Продавця (Компанії «BS MEDICAL CO., LTD») додатки до комплексу ліній для виробництва шприців, а саме: систему транспортування сировини, конвеєр, роботів (27 одиниць). Вартість, яка буде сплачена за додатковою угодою, складає 570 000,00 доларів США.

В додатковій угоді №2 від 29 квітня 2014 року сторони погодили, що у зв`язку з неможливістю поставки продукту - комплексу ліній для виробництва шприців у строки, зазначені в договорі, внести зміни до вказаного пункту: відвантаження продукції здійснюється протягом 270 днів від дати 30 % початкового внеску.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 30 квітня 2014 року договір доповнено статтею 13, якою визначено, що він діє до 23 грудня 2016 року.

За змістом додаткової угоди №4 від 17 вересня 2014 року у зв`язку з неможливістю поставки продукту - комплексу ліній для виробництва шприців у строки, зазначені в договорі, сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного пункту: відвантаження продукції здійснюється протягом 365 днів від дати 30 % початкового внеску.

На виконання умов контракту №01/2013 від 24 грудня 2013 року Товариство здійснило на користь нерезидента авансові платежі, а саме: за платіжним дорученням від 14 лютого 2014 року - на суму 500 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 15 травня 2014 року); за платіжним дорученням від 18 лютого 2014 року - на суму 450 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 19 травня 2014 року); за платіжним дорученням від 24 лютого 2014 року - на суму 501 760,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 25 травня 2014 року); за платіжним дорученням від 15 травня 2014 року - на суму 490 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 13 серпня 2014 року); за платіжним дорученням від 19 травня 2014 року - на суму 754 260,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 17 серпня 2014 року); за платіжним дорученням від 20 травня 2014 року - на суму 207 500,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 18 серпня 2014 року); за платіжним дорученням від 11 червня 2014 року - на суму 171 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 09 вересня 2014 року); за платіжним дорученням від 16 червня 2014 року - на суму 450 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 14 вересня 2014 року); за платіжним дорученням від 17 червня 2014 року - на суму 340 400,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 15 вересня 2014 року); за платіжним дорученням від 09 липня 2014 року на суму 200 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 07 жовтня 2014 року); за платіжним дорученням від 09 липня 2014 року - на суму 171 000,00 доларів США (граничний строк надходження товару - 07 жовтня 2014 року). Всього здійснено попередньої оплати на користь нерезидента на суму 4 235 920,00 доларів США.

У зв`язку з тим, що зовнішньоекономічний контракт №01/2013 від 24 грудня 2013 року, за яким здійснюються операції резидента, відноситься до договорів поставки складних технічних виробів та неможливістю Продавця вчасно доставити товар Покупцю (у термін 90 днів), Товариство звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Департаменту зовнішньоекономічної діяльності) з листом від 19 вересня 2014 року за вих. №12/09 (зареєстрованим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України того ж дня), в якому просило видати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно з договором поставки №01/2013 до 24 грудня 2013 року стосовно попередньо сплачених авансових внесків: від 14 лютого 2014 року - на суму 500 000,00 доларів США, від 24 лютого 2014 року - на суму 501 760,00 доларів США, від 18 лютого 2014 року - на суму 450 000,00 доларів США, від 15 травня 2014 року - на суму 490 000,00 доларів США, від 20 травня 2014 року - на суму 207 500,00 доларів США, від 11 червня 2014 року - на суму 171 000,00 доларів США, від 16 червня 2014 року - на суму 450 000,00 доларів США, від 17 червня 2016 року - на суму 340 400,00 доларів США, від 09 липня 2014 року - на суму 200 000,00 доларів США, від 09 липня 2014 року - на суму 171 000,00 доларів США.

Департаментом зовнішньоекономічної діяльності Мінекономрозвитку видано Товариству висновок №1135 від 30 жовтня 2014 року щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, згідно з яким продовжено такі строки: на суму 2 903 520,00 доларів США - з 07 жовтня 2014 року по 13 лютого 2015 року; на суму 961 400,00 доларів США - з 07 жовтня 2014 року по 13 лютого 2015 року; на суму 371 000,00 доларів США - з 08 жовтня 2014 року по 13 лютого 2015 року.

Крім того попередніми висновками Мінекономрозвитку строки розрахунків Товариству продовжувались наступним чином:

- за висновком №581 від 29 травня 2014 року: на суму 500 000,00 доларів США - з 16 травня 2014 року до 20 вересня 2014 року; на суму 501 760,00 доларів США - з 26 травня 2014 року до 20 вересня 2014 року; на суму 450 000,00 доларів США - з 20 травня 2014 року до 20 вересня 2014 року;

- за висновком №874 від 15 серпня 2014 року: на суму 490 000,00 доларів США - з 14 серпня 2014 року до 20 вересня 2014 року; на суму 754 260,00 доларів США - з 18 серпня 2014 року до 20 вересня 2014 року; на суму 207 500,00 доларів США - з 19 серпня 2014 року до 20 вересня 2014 року.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час спірних відносин регулювався Законом №185, відповідно до статі 1 якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

За змістом статті 2 цього ж Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453, від 12 травня 2014 року №270, від 20 серпня 2014 року №515, від 20 листопада 2014 року №734, від 01 грудня 2014 року №758 та від 03 березня 2015 року №160 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185 передбачалось, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частини 1 та 2 статті 6 Закону №185).

На час спірних відносин порядок розгляду Мінекономрозвитку України документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - висновок), а також підстави для відмови у його видачі регулювався Положенням про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2008 року №15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за №115/14806.

Пунктами 3 - 7, 9 вказаного Положення передбачалось, що відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у документах, які резидент подає до Мінекономрозвитку України для отримання висновку, несе заявник згідно із законодавством.

Розгляд документів, необхідних для отримання висновку, здійснює відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за участю відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а в разі потреби - за участю інших структурних підрозділів Мінекономрозвитку України.

Для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409.

Якщо резидент звертається за висновком щодо чергового платежу (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) за зовнішньоекономічним договором (контрактом), за яким раніше вже надавалися висновки, то він подає до Мінекономрозвитку України лише документи, що стосуються цього платежу.

У разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого у раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.

У такому разі у висновку після інформації про суму та строк, на який продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, зазначаються дата та порядковий номер раніше виданого висновку, сума та строк на який продовжувалися розрахунки.

Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в департаменті документального забезпечення Мінекономрозвитку України.

Прийняті до розгляду документи відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності реєструє у спеціальній книзі та додає до них лист-погодження. Після цього документи надаються на розгляд до структурних підрозділів, зазначених в пункті 4 цього Положення.

Строк розгляду документів структурними підрозділами Міністерства, які беруть участь у розгляді документів, необхідних для отримання висновків, не повинен перевищувати одного робочого дня.

Отже висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотню силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Цей висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону №185 (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону №185, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 (адміністративне провадження №К/9901/27702/18.

Таким чином, оскільки позивачем отримано позитивні висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, то правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, визначених статтею 4 Закону №185, відсутні, адже висновок щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Враховуючи викладене, висновок суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції №0000042201 від 23 листопада 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду