Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №440/1082/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №440/1082/19

адміністративне провадження №К/9901/34286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В.., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя: Любчич Л.В., судді: Присяжнюк О.В. , Спаскін О.А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» (надалі також - ТОВ «Квант Плюс», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2018 року № 0017491403, №0017501403, №0017511403.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки право позивача на формування податкового кредиту та витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки позивачем у ході розгляду справи не доведено правомірність своїх доводів щодо належного оформлення спірних господарських операцій первинними документами. При цьому суд, роблячи в висновки про правомірність податкових повідомлень-рішень, зазначив, що відсутність у постачальника товарів/послуг, про реалізацію яких складено первинні документи, свідчить про необґрунтованість податкової вигоди набувача таких товарів/послуг.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Квант Плюс" задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скасовано і ухвалено постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Квант Плюс" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2018 №0017491403, №0017501403, №0017511403.

Суд апеляційної інстанції, вказуючи про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства піддав сумніву обставину, визнану сторонами у справі, а саме наявність первинних документів, які були складені на виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Лада-ЛТД-плюс», та не вжив заходів щодо їх витребування, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що додані позивачем в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) первинні документи, які прийняті судом апеляційної інстанції на підставі положень частини четвертої статті 308 КАС України, відповідають вимогам чинного законодавства, дефектів форми, змісту або походження не мають, отже підтверджують правомірність формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями та, відповідно, спростовують висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, за операціями позивача з ТОВ «Лада-ЛТД-плюс»/

Також апеляційний суд, зазначаючи про те, що відповідачем безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що інформація про ймовірні порушення податкового законодавства контрагентом ТОВ «Квант Плюс» не може бути достатнім та належним доказом для висновків контролюючого органу вчинення порушень позивачем.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вказуючи на дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства, позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що у межах розгляду справи наголошувалось на недотриманні податкової дисципліни контрагентом ТОВ «Квант Плюс» у контексті реальності господарських операцій із ТОВ Лада-ЛТД-Плюс» та підтвердження факта надання послуг суборенди та реалізації металопрокату з огляду на таке:

-ТОВ «Лада-ЛТД-плюс» подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2018 року, згідно з яким на підприємстві працювало у штаті 7 осіб. Вказана обставина свідчить про відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- згідно з даними із Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, робіт і послуг. Походження товару, який було придбано ТОВ «Квант плюс», встановити неможливо, так як відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару.

Крім того, обґрунтовуючи помилковість висновків суду апеляційної інстанції, відповідач зазначив, що в порушення вимог частини четвертої статті 308 КАС України ТОВ «Квант Плюс» не надано жодного обґрунтування неможливості надати вказані докази до суду першої інстанції, що вказує на недотримання позивачем норм процесуального права щодо порядку подання доказів по справі.

2.2. Доводи позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що наведені відповідачем в касаційній скарзі доводи всебічно та в повній мірі були досліджені Другим апеляційним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи. Відповідач, як вказує позивач, не виклав у касаційній скарзі належних, обґрунтованих доводів щодо спростування аргументації Другого апеляційного адміністративного суду, викладеної відповідно в постанові від 06 листопада 2019 року по справі №440/1082/19.

В спростування доводів, наведених в касаційні скарзі, позивач посилається на те, що у штаті ТОВ «Лада-ЛТД- Плюс» на час виникнення спірних правовідносин перебувало сім осіб. Постачання товару/послуг в межах двох межуючих територіальних одиниць з урахуванням часу здійснення господарської операції, враховуючи наявні трудові ресурси, відповідає реальним та об`єктивним можливостям. Також контролюючим органом не було взято до уваги, що в межах здійснення окремих господарських операцій, функції з навантаження/розвантаження товару здійснювалися силами покупця (ТОВ «КВАНТ ПЛЮС»), який в своєму розпорядженні має спеціальні навантажувально-розвантажувальні технічні засоби, зокрема козловий кран. Однак зазначені обставини, з огляду на викладені висновки контролюючого органу, не були ані дослідженні, ані враховані відповідачем під час формування своєї позиції по даній справі.

Також позивач зазначив щодо господарської операції з надання ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю), останнім на запит ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» була надана інформація щодо порядку їх реалізації. Так, відповідні послуги надавалися ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» за рахунок залучення технічних ресурсів шляхом укладання договорів оренди необхідного обладнання разом з персоналом, який має право виконувати відповідні види робіт згідно кваліфікаційних посвідчень, сертифікатів. Інформацію про залучення додаткових сил можна встановити й з огляду на акти на виконання комплексу робіт з неруйнівного контролю, що відображають результати випробувань, які засвідченні підписами відповідних фахівців з неруйнівного контролю.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що твердження контролюючого органу стосовно неможливості підтвердження факта придбання ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» зазначених послуг, які в подальшому були наданні останнім ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», не відповідають дійсним обставинам справи.

Також позивач наполягає на тому, що використання контролюючим органом виключно даних Єдиного реєстру податкових накладних або баз співставлення не передбачає можливість дослідження в повному обсязі ланцюгу по вказаним господарським операціям, виходячи з того, що згідно з ДКПП код послуг, отриманих ТОВ «ЛАДА-ЛТД- ПЛЮС», та код послуг, наданих ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС», буде відмінним з огляду на види цих послуг.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт перевірки від 11 листопада 2018 року № 1550/16-31-14-03-14/31618527, згідно з висновками якого позивачем порушено вимоги:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 3195007,0 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2018 року у розмірі 1700471, 0 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті у загальному розмірі 435150,0 грн., у т.ч. за серпень 2018 року в сумі 408378,0 грн., за вересень 2018 року в сумі 26772,0 грн.

На підставі вищезазначених акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2018 року:

- № 0017491403 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 4 792 510,50 грн., у т.ч. 3 195 007,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 1 597 503,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0017501403 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2018 року у розмірі 1 700 471,00 грн.

- № 0017511403 про збільшення суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 652 725,00 грн., у т.ч. 435 150,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 217 575,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як зазначено в акті перевірки, в перевіряємому періоді ТОВ «Квант Плюс» мало взаємовідносини з юридичною особою, що надавала послуги суборенди та реалізувала металопрокат ТОВ Лада-ЛТД-Плюс» за липень-вересень 2018 року.

Взаємовідносини між зазначеними суб`єктами господарювання, як зазначено в акті, що оцінювався судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору, будувались на підставі договорів про надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю), суборенди автомобіля, автокрана, транспортних засобів, обладнання (насосної установки), суборенди обладнання - мобільної бурової установки, та ін.

За даними, що зазначені в акті, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні, суми податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту; до перевірки надано видаткові накладні та акти виконаних робіт /наданих послуг. Сплата здійснювалась у безготівковій формі на поточний рахунок, станом на 30 вересня 2018 року наявна кредиторська заборгованість.

ТОВ «Лада-ЛТД-плюс», як зазначено в акті перевірки, подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2018 року від 9 листопада 2018 за № 9247076858, працювало у штаті 7 осіб. При здійснення аналізу баз даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що за період липень-вересень 2018 року ТОВ Лада-ЛТД-Плюс» придбавало, зокрема, такі товари та послуги: газовий конденсат, інформаційні послуги, кабель, суборенда мобільної бурової установки, суборенда автокрана, суборенда транспортних засобів, суборенда насосного агрегата та ін.

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновків, що мають місце розбіжності у номенклатурі реалізованих товарів, послуг.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися ведені облікові документи.

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", завтердженого Наказом Міністрества фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає такому принципу превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 19 березня 2020 року у справі №640/22316/18.

Фактично у цій справі ані позивачем, ані відповідачем під час перевірки та судового розгляду не висловлювались доводи щодо недостатності первинних документів, складення їх з порушенням законодавства, наявності суттєвих недоліків, підписання таких документів неуповноваженими особами.

З огляду на те, що позивачем до перевірки надано первинні документи на підтвердження фактичного здійснення операцій із контрагентом ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС», відповідачем при їх досліджені не поставлено під сумнів їх належного оформлення та можливості на підставі таких документів формувати наслідки господарських операцій із контрагентом, суд першої інстанції, безпідставно, не вчинивши дій щодо витребування доказів у справі дійшов висновку про те, що позивачем неналежного оформлено спірні господарські операції первинними документами.

Зважаючи на наведені обставини, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень частини четвертої статті 308 КАС України врахував надані позивачем до суду апеляційної інстанції первинні документи.

Згідно із частиною четвертою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції, приймаючи відповідні надані позивачем докази, не допустив порушень процесуального законодавства.

Щодо фактичних обставин, які слугували підставою для донарахування відповідних грошових зобов`язань позивачу на підставі відповідних індивідуальних актів, то слід зазначити таке.

Контролюючим органом, всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення (в тому числі орендовані) були недостатніми для проведення господарської діяльності, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Таким чином, твердження контролюючого органу щодо неможливості підтвердження факта придбання ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» зазначених послуг, які в подальшому були наданні останнім ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно з даними із Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, робіт та послуг, то вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

До того ж порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15.

Слід також зазначити й те, що доводи відповідача про те, що контрагент ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» не придбавав товар (послуги), який реалізовував позивачу, то вони також є необґрунтованими. Як підтверджується самим змістом акта перевірки (том 1,а.с.42,43), за даними з Єдиного реєстру податкових накладних контрагент позивача придбавав у своїх продавців, зокрема, послуги із суборенди мобільної бурової установки, автокрана, транспортних засобів, с насосного агрегата та ін. Тобто доводи про те, що послуги, про відсутність постачання яких ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» вказував відповідач, є надуманими та такими, що не підтверджені жодними належними доказами та фактично спростовані самим же актом перевірки

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «ЛАДА-ЛТД-ПЛЮС» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Необхідність доведення правомірності свого рішення суб`єктом владних повноважень закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбаченоё що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, оскільки відповідачем не доведено про те, що між позивачем та його контрагентом не відбулось фактичне придбання товару(послуг) та використання їх в господарській діяльності. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх