Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №826/6714/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 826/6714/16

адміністративне провадження № К/9901/34050/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/6714/16

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Смолій І. В.) від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Троян Н. М.) від 22 лютого 2018 року, встановив:

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» (далі - ПАТ «КБ «НАДРА») Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:

- визнати протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) відповідачами в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторських вимог другої черги на суму 271501,83 грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА»;

- зобов'язати відповідачів акцептувати (визнати) кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271501,83 грн., як вимоги кредитора другої черги та внести їх до реєстру акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «НАДРА».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що її кредиторські вимоги до ПАТ «КБ «НАДРА» виникли із зобов'язань банку, що випливали із трудових відносин та існували у банку перед нею до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (04 червня 2015 року). При цьому розмір таких зобов'язань визначений за період, який передував прийняттю рішенню про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, а саме до 04 червня 2015 року.

Позивач вважає, що невизнання заявлених нею кредиторських вимог здійснене безпідставно та необґрунтовано, є протиправним, неправомірним та незаконним, не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимогам Конвенції № 174 Міжнародної організації праці 1992 року «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», а також вимогам ст. 124 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Також вважає, що невизнання належних їй кредиторських вимог ПАТ «КБ «НАДРА» в повному обсязі порушує її права та інтереси, як кредитора, а також як кредитора, який має переважне та привілейоване право на задоволення своїх кредиторських вимог до здійснення виплати іншим непривілейованим кредиторам.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним не визнання (відхилення) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюковою І. О. в повному обсязі заявлених ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторських вимог на суму 271501,83 грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА»;

- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкову І. О. внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включити вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271501,83 грн, як вимогу кредитора другої черги.

Встановлено для Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюковій І. О. строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В решті позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» Стрюкова І. О. звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить:

- розглянути клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень;

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року в оскаржувані частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року.

7. 03 квітня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла відповідь на касаційну скаргу, в якій позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

8. 04 липня 2018 року від позивача надійшло повідомлення, в якому позивач зазначає, що 07 травня 2018 року сума заявлених позивачем кредиторських вимог, за вирахуванням сум податків та зборів, виплачена позивачу в повному обсязі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 10 квітня 2019 року відзив на касаційну скаргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Верховного Суду не надходив.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».

12. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І. О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року включно.

13. На підставі постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 113 від 05 червня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І. О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.

14. Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА» опубліковано в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12 червня 2015 року, а також на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1972-1340-do-uvahy-vkladnykiv-pat-kb-nadra).

15. У оголошенні містилась інформація про те, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

16. Також Фондом у оголошенні було зауважено, що відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 12 червня 2015 року до 23 липня 2015 року, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

17. Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «НАДРА» з 12 червня 2015 року до 23 липня 2015 року включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

18. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 року № 616 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04 червня 2018 року включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І. О. строком на два роки по 04 червня 2018 року включно.

19. 08 липня 2015 року позивач звернулась до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку в ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І. О. з заявою про задоволення вимог кредитора, яка прийнята 10 липня 2015 року за номером № 2699/893. У заяві позивач просила включити вимогу в розмірі 271501,83 грн., які складаються з зобов'язань ПАТ КБ «Надра» по виплаті сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості.

20. Листом від 10 липня 2015 року № 22-7-29138 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що на підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» її вимоги не визнані в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними, та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

21. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2015 року по справі № 761/16065/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення не нарахованої та не виплаченої додаткової заробітної плати (оплати за роботу в вихідні дні), компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку:

- стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_9 компенсацію (оплату праці) за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) в сумі 2035,67 грн.;

- стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_9 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з березня 2009 року по травень 2015 року включно від належної позивачеві оплати за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) - в сумі 1620 грн.;

- стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_9 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року, який становить 267845, 77 грн. /а. с. 9-16 т. 1/.

22. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 грудня 2015 року, змінено резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року доповнено абзацом шостим, зазначивши в резолютивній частині рішення, що сума стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_2 П коштів, визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів /а. с. 17-19 т. 1/.

23. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2016 року відхилено касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І. О.; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року залишено без змін /а. с. 96-99 т. 1/.

24. Позивач, вважаючи дії відповідачів щодо не визнання (відхилення) в повному обсязі заявлених до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторських вимог другої черги протиправними на суму 271501,83 грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА», звернулася з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Уповноваженою особою протиправно не визнано (відхилено) в повному обсязі заявлені позивачем до ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги на суму 271501,83 грн. та не внесено такі вимоги до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «Надра», оскільки зазначена сума коштів є грошовою вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

25.1. Крім того, судами попередніх інстанцій відхилені позовні вимоги позивача в частині протиправного не визнання (відхилення) Фондом кредиторських вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не наділений повноваженнями щодо відхилення кредиторських вимог, внаслідок чого Фонд гарантування не міг порушити права позивача в цій частині.

25.2. Стосовно позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 271501,83 грн., як вимоги кредитора другої черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «Надра», суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог у порядку, встановленому ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та протиправність відхилення кредиторських вимог позивача, дійшли висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І. О. включити вимоги позивача до ПАТ «КБ «Надра» на суму 271501,83грн, як вимоги кредитора другої черги. При цьому, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суди вважали, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у даній справі, доцільним є зобов'язати Уповноважену особу внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів.

25.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати (визнати) вимоги позивача як кредитора та внести їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, суди попередніх інстанцій зазначили, що до повноважень виконавчої дирекції Фонду відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» входить саме затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього. Разом з тим, відповідно до п. 4.25 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (тобто і вирішення питання щодо включення чи не включення кожної конкретної вимоги до згаданого реєстру) відноситься до повноважень уповноваженої особи Фонду.

25.4. Задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність зобов'язати відповідача - Уповноважену особу, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин, а саме один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

26. Крім того, суди попередніх інстанцій, при прийнятті судових рішень, відступили від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, та зазначили, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що:

- дії Уповноваженої особи щодо відхилення кредиторських вимог позивача є законними;

- судами попередніх інстанцій оскаржуваними постановами безпідставно зобов'язано Уповноважену особу, в порушення норм матеріального права, включили до 2 черги (черги в яку включаються виключно вимоги щодо заробітної плати) частину вимог позивача на суму 268845,77 грн., яка відповідно до чинного законодавства не відноситься до заробітної плати;

- частина кредиторських вимог позивача на суму 267845,77 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення якого передбачено ст. 117 КЗпП України, як відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, і не є заробітною платою. Зазначена сума стягується на користь позивача не за виконану роботу, що є основною ознакою заробітної плати, а як відповідальність роботодавця, яка обчислена за період з моменту звільнення позивача і до початку ліквідації банку, тобто за період відсутності, яка обчислена за період з моменту звільнення позивача і до початку ліквідації банку, тобто за період відсутності трудових відносин, коли позивач не виконував та не міг виконувати жодних робіт, за які б йому виплачувалась заробітна плата;

- суди попередніх інстанцій, не застосувавши п. 6.1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, ст. 94, 117 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», п. 1.3, п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженого Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року, п. 54 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб» призвело до грубого порушення норм матеріального права та ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

29. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

31. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

32. Згідно п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

33. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом про включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».

37. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

38. Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

39. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

40. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

41. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

42. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

43. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

44. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

46. З аналізу наведених норм слід дійти висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

47. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

48. Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

49. Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

50. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

52. З огляду на зазначене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

53. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 та від 27 червня 2018 року у справі № 819/583/16.

54. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

55. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

56. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

57. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

58. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

59. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб