Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/12263/16

провадження №К/9901/24237/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12263/16

за позовом Державної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року (судді Огурцов О.П., Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),

І. Суть спору

1. У серпні 2016 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про скасування постанови від 27 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51788162.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судове рішення, щодо примусового виконання якого відкрито вказане виконавче провадження, неможливо виконати.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 27 липня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51788162 з примусового виконання виконавчого листа № 826/6873/16, виданого 21 липня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом.

4. За цим виконавчим документом суд зобов'язав «<…> Державну службу геології та надр України видати товариству з обмеженою відповідальністю «АТОМНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» спеціальні дозволи на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Михайлівської площі уранових руд на 5 років, що знаходиться у Казанківському районі Миколаївської області, за 5 км на південний захід від с. Миколаївка, за 40 км на захід від м. Кривий Ріг згідно з поданою заявою від 10.02.2016 № 10-02/5; Сафонівської ділянки уранових руд на 5 років, що знаходиться у Казанківськкому районі Миколаївської області, в 120 км на південних захід від м. Жовті Води та в 65 км від м. Кривий Ріг згідно з поданою заявою від 24.02.2016 №24-02/2; Садової площі уранових руд на 5 років, що знаходиться в Арбузинському районі Миколаївської області, в 40 км на південний схід від м. Первомайськ та в 6 км на північний захід від районного центру смт. Абрузинка; Новогурівської ділянки уранових руд на 5 років, що знаходиться в Криничанському та П'ятихатському районах Дніпропетровської області згідно з поданою заявою від 25.02.2016 № 25-02/4; Сурської площі уранових руд на 5 років, що знаходиться в 30 км на південний захід від м. Дніпропетровськ згідно з поданою заявою від 25.02.2016 № 25-02/6».

5. Зазначену постанову державного виконавця Держгеонадра оскаржила до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 березня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 квітня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

8. Такі рішення суди мотивували тим, що спірну постанову відповідач ухвалив в межах, на підставі та у спосіб, передбачені законом. Доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, полягають у тому, що він не погоджується з судовим рішенням, за яким розпочато виконавче провадження, аніж зі спірною постановою державного виконавця, підстав для скасування якої суди не встановили.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

10. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд, розглядаючи справу № 826/6873/16, вийшов за межі своїх повноважень, по суті, перебравши на себе компетенцію відповідача. Судове рішення у тій справі не відповідає правозастосовній практиці Вищого адміністративного суду України і таке не можливо виконати.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; чинний на дату виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

13. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

14. Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

15. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

16. Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

VI. Позиція Верховного Суду

17. Аналізуючи наведені положення Закону (чинного на дату виникнення спору) у зіставленні з фактичними обставинами цієї справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державний виконавець, зокрема, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, не може давати правової оцінки судовому рішенню, на підставі якого видано виконавчий документ.

18. Перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та/чи повернення виконавчого документа стягувачу визначено Законом і підстав, на які покликається позивач, ним не передбачено.

19. Інших обставин, з яким згаданий Закон пов'язує неможливість відкриття виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій не встановили.

20. Треба зауважити, що предметом оскарження в цій справі є постанова державного виконавця і адміністративний суд не може в рамках цієї справи вирішувати інший спір, який був предметом розгляду в іншій адміністративній справі (№ 826/6873/16), тим паче давати правову оцінку судовому рішенню за наслідками її розгляду, яке набрало законної сили.

21. За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

22. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

23. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

2. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич