Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 760/3686/17

адміністративне провадження № К/9901/69514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 760/3686/17

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Кіровоградського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та покладання обов`язку вчинити дії;

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Сорочка Є. О., Коротких А. Ю., Федотова І. В.) від 28 листопада 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Кіровоградського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 лютого 2017 року /а. с. 8-17/, просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з відповідачів солідарно одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служи, відповідно ст. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 150-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 693146 грн.;

- зобов'язати відповідачів призначити та виплати одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ст. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- допустити постанову до негайного виконання;

- зобов'язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_2 документи для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІI групи, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України у листопаді 2018 року подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України повернуто особі, яка її подала, на підставі ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

5. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

8. Станом на 10 квітня 2019 року відзиви на касаційну скаргу від позивача та інших відповідачів до Верховного Суду не надходили.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що копію доданої до апеляційної скарги довіреності на представника ОСОБА_7 у встановленому порядку не засвідчено: напис про засвідчення копії вчинений тимчасово виконуючим обов'язки директора юридичного департаменту Міністерства оборони України ОСОБА_8, проте доказів на підтвердження наявності у нього повноважень на вчинення такої дії (засвідчення копій документів, у тому числі довіреностей, Міністерства оборони України) надано не було. Отже, в розумінні ст. 55, 59 КАС України не є належним представником

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- представником у цій справі в першій та апеляційній інстанціях визначено ОСОБА_7, яким на підставі довіреності, копія якої міститься в матеріалах справи, було подано відзив на позовну заяву до суду першої інстанції, та в подальшому, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ним подано апеляційну скаргу;

- розгляд справи в Солом'янському районному суді м. Києва проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а рішення у справі ґрунтується на підставі позовної заяви та відзиву представника Міністерства оборони України на позовну заяву. Отже, судом першої інстанції фактично було перевірено та визнано повноваження представника Міноборони ОСОБА_7;

- статтею 296 КАС України не передбачено подання довіреності представника разом з апеляційною скаргою, а тому судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто апеляційну Міністерства оборони України;

- право на оскарження рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права на судовий захист.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

12. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

13. Згідно ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

14. Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

15. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

16. Згідно із ч. 5, 6 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

17. Частиною 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

18. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник, або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

19. Актами законодавства, що регулюють порядок засвідчення копій документів, є Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 ороку № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші.

20. Відповідно до п. 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

21. Відповідно до п. 1, 2, 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

22. Зазначеній нормі кореспондують вимоги п. 5.27 ДСТУ 4163-2003.

23. Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог ч. 6 ст. 59 КАС України.

24. Як свідчать матеріали справи апеляційна скарга від імені відповідача - Міністерства оборони України підписана представником ОСОБА_7, який на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 09 серпня 2018 року № 220/442/д /а. с. 96/.

25. Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що Міністерство оборони України уповноважує офіцера відділу (представництва у судах загальної юрисдикції) північного територіального юридичного управління майора юстиції ОСОБА_7 представляти інтереси Міністерства оборони України в судових установах і органах виконання судових рішень: зокрема, у справах адміністративного судочинства з усіма правами, які надано законом позивача, відповідачу, третій особі, заінтересованій особі, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, стороні у справах про адміністративного правопорушення, стороні у виконавчому провадженні.

26. Вказана довіреність засвідчена відбитком печатки, має відмутку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії - « 05.11.2018р.».

27. Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.

28. Подібної позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у рішеннях від 21 листопада 2018 року у справі № 803/641/18 (адміністративне провадження № К/9901/60250/18) та від 20 лютого 2019 року у справі № 826/3351/18 (адміністративне провадження № К/9901/53011/18).

29. У зв'язку з викладеним Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на те, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку.

30. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не бере до уваги посилання скаржника на те, що належна копія довіреності на представника ОСОБА_7 міститься в матеріалах справи та була долучена разом з відзивом на позовну заяву, оскільки зазначена довіреність від 22 листопада 2017 року № 220/381/д /а. с. 52/ не засвідчена у визначеному законом порядку, зокрема, довіреність не засвідчена суддею на підставі оригіналу, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

31. Суд також вважає помилковими доводи касаційної скарги про те, що ст. 296 КАС України не передбачено подання довіреності представника разом з апеляційною скаргою, оскільки ст. 296 КАС України передбачено форма та зміст апеляційної скарги, проте аналіз ст. 59 та 298 КАС України свідчить, що до апеляційної скарги повинна бути додана належним чином засвідчена копія довіреності, що підтверджує наявність у особи, яка підписала апеляційну скаргу, права її підписувати.

32. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

33. За таких обставин рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 760/3686/17 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб