Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа № 524/821/17

провадження № К/9901/22860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції Ющенка Руслана Анатолійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 березня 2017 року, прийняту у складі судді Рибалки Ю. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Зеленського В. В. (головуючий), Пянової Я. В., Чалого І. С.

І. Суть спору:

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції Ющенка Руслана Анатолійовича (надалі також відповідач), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (надалі також Департамент), у якому просив скасувати постанову відповідача від 29 січня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на грубе порушення з боку відповідача під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що відповідач обмежив право на правову допомогу та розглянув справу про адміністративне правопорушення, не зважаючи на наявність клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 29 січня 2017 року об 11:10 годині ОСОБА_1 рухався на автомобілі «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Велика Набережна в напрямку вул. Шевченка в м. Кременчуці та був зупинений відповідачем і притягнутий до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП України згідно з постановою від 29 січня 2017 року серії АР № 812457.

5. За змістом указаної постанови 29 січня 2017 року водій ОСОБА_1 близько 11:10 години, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у м. Кременчуці по вул. Велика Набережна в напрямку вул. Шевченка, на перехресті не ввімкнув світловий покажчик руху відповідного напрямку, чим порушив підпункт 9.2 "б" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною дугою статті 122 КУпАП.

6. В аспекті предмету доказування суди зазначили, що відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було виявлено, зафіксовано адміністративне правопорушення, суду не надано.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області постановою від 22 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задовольнив частково:

7.1. визнав протиправною та скасував постанову від 29 січня 2017 року серії АР № 812457, винесену поліцейським роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Ющенком Р. Ю. у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу 425,00 гривень;

7.2. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП закрив за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення;

7.3. у задоволенні решти вимог відмовив.

8. Ухвалюючи такі рішення, суди, серед іншого, виходили з недоведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначивши, що відповідач не надав відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, яка працювала в період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення, чи інших доказів на підтвердження висновків, покладених в основу спірної постанови.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Департамент подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

10. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.

V. Джерела права й акти їх застосування

11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

13. Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

14. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15. Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

16. Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

VI. Висновок Верховного Суду

17. Аналіз фактичних обставин справи, установлених судами першої й апеляційної інстанцій у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

18. Відтак, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.

19. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують.

20. При цьому в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

22. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 524/821/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус