Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.08.2018 року у справі №361/3000/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа №361/3000/17

адміністративне провадження №К/9901/59750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Сердинського В. С. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Лічевецького І. О., суддів Мельничука В. П., Земляної Г. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича (далі також - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. за відмову виконувати свої повноваження для надання земельних ділянок для дачного будівництва, за відмову надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва відповідно пільг, передбачених законодавством позивачу, та щодо одноособового розгляду заяви позивача від 22 березня 2017 року та відмову винести дане питання на розгляд сесії Броварської районної ради;

зобов'язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. надати позивачу земельну ділянку для дачного будівництва, відповідно до повноважень покладених на державну адміністрацію та пільг, передбачених законодавством позивачу, та винести дану заяву на розгляд сесії Броварської районної ради;

визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. за розгляд заяви позивача від 22 березня 2017 року та відмову в наданні земельної ділянки для дачного будівництва не з тих підстав, з якими позивач звертався до відповідача, та примушення позивача звертатися за земельною ділянкою на загальних підставах;

зобов'язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року відповідно до пункту 18 статті 13, пункту 15 частини 2 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 20 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців;

визнати протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22 березня 2017 року згідно Закону України "Про звернення громадян" та не надання у відповіді від 20 квітня 2017 року способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу;

зобов'язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу;

в разі якщо голова Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. неспроможний відвести земельну ділянку для дачного будівництва через те, що "вільні землі рекреаційного призначення, до категорії яких відноситься індивідуальне дачне будівництво, проектами із землеустрою на території Броварського району на визначені.." зобов'язати відповідача ціну даної земельної ділянки в грошовому еквіваленті в розмірі 150 000 грн стягнути на користь позивача;

стягнути з голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. матеріальні збитки через недоотриману вигоду, яку мав би позивач отримавши в користування земельну ділянку для дачного будівництва, в розмірі 1
000 грн;

зобов'язати голову Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Броварьску районну державну адміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року відповідно до пункту 18 статті 13, пункту 15 частини 2 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 20 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців.

Визнано протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22 березня 2017 року згідно Закону України "Про звернення громадян" та не надання у відповіді від 20 квітня 2017 року способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу. Зобов'язано Броварську районну держадміністрацію Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Броварська районна держадміністрація Київської області допустила у питанні розгляду заяви позивача протиправну бездіяльність, оскільки не прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні з посиланням на норми чинного законодавства. Відтак, відповідач не вирішив питання позивача, на розгляд якого уповноважений Законом.

Суд першої інстанції зазначив, що Броварська районна держадміністрація Київської області як суб'єкт владних повноважень у відповідності до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своєї бездіяльності та не надала доказів на спростування вищевикладених доводів позивача та висновків суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року відповідно до пункту 18 статті 13, пункту 15 частини 2 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 20 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців"; визнання протиправними дії голови Броварської районної держадміністрації Клименка М. Ф. за ненадання відповіді з посиланням на закон і мотивів відмови на звернення позивача від 22 березня 2017 року згідно Закону України "Про звернення громадян" та не надання у відповіді від 20 квітня 2017 року способу оскарження дій відповідача до вищестоящого органу та зобов'язання розглянути заяву позивача від 22 березня 2017 року та надати відповідь з посиланням на Закон і мотивів відмови та можливості оскаржити дії до вищестоящого органу, є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, то суд першої інстанції визнав їх необґрунтованими та безпідставними, та вказав, що зазначені в цих позовних вимогах доводи позивача не знайшли своє відображення ні в письмових матеріалах справи, ні в судовому засіданні, а тому задоволенню вони не підлягають.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач як інвалід війни та особа, яка віднесена до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, безумовно має право на першочергове отримання земельної ділянки, а місцеві ради зобов'язані протягом року після подання заяви відвести йому земельну ділянку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою позивач звернувся до голови Броварської районної держадміністрації Київської області, тобто до місцевого органу виконавчої влади, а не до місцевої ради.

Водночас, обов'язку відвести земельну ділянку протягом року з дня подання заяви особою, віднесеною до категорії 3, на місцеві державні адміністрації Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не покладено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись невірну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи, порушення норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи рішення у справі суди попередніх інстанцій безпідставно застосували норми Земельного кодексу України, оскільки його право на отримання земельної ділянки передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міждержавною угодою "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців" і жоден із цих правових актів не вимагає надання графічних матеріалів з позначеною земельною ділянкою.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційні скарги позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 20 серпня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №361/3000/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 8 вересня 2020 року.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має правовий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Згідно посвідченню НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІ трупи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

22 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка М. Ф. із заявою про надання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі 0,10 га та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі 0,10 га.

У цій заяві позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на першочергове та обов'язкове відведення земельної ділянки.

До заяви ОСОБА_1 додав копії посвідчень інваліда війни ІІ групи та постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Листом від 20 квітня 2017 року №445-1 відповідач, не заперечуючи право позивача на пільги, передбачені Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"ми, повідомив, що згідно із вимогами статті 118 Земельного кодексу України до клопотання про одержання у власність земельної ділянки додаються графічні матеріали, на яких позначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому, жодним нормативним актом не встановлено обов'язок органу виконавчої влади на вимогу (клопотання, заяву, звернення) осіб виготовляти графічні матеріали із позначення на них вільних земельних ділянок, які можуть бути використані на конкретні цілі, у тому числі й наданні громадянам у власність.

Голова Броварської районної держадміністрації Київської області Клименко М. Ф. також зазначив, що за інформацією міськрайонного управління у Броварському районі та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області вільні землі рекреаційного призначення, до категорії яких відноситься індивідуальне дачне будівництво, проектами із землеустрою на території Броварського району не визначені.

Крім того, відповідач повідомив ОСОБА_1, що за інформацією Броварської районної ради остання не наділена повноваженнями по наданню громадянам земельних ділянок як для індивідуального дачного будівництва, так і для інших потреб, а отже, порушене питання не може бути розглянуте на її пленарному засіданні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року, якою скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, відповідає, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частини 1 статті 116 ЗК України, або за результатами аукціону.

За змістом пункту "ґ" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у розмірі не більше 0,10 гектара.

Згідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалося позивачем під час судового розгляду, що до заяви від 22 березня 2017 року ним не було додано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції вважає помилковими твердження позивача, викладені в касаційній скарзі про те, що земельна ділянка має бути передана йому у власність виключно на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців.

Так, за змістом статті 2 Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців інваліди і учасники громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасники бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди, незалежно від того, на території держави якої із Сторін вони проживають, користуються пільгами і гарантіями, передбаченими національним законодавством Сторін і цієї Угодою.

Згідно абзацу 2 пункту 15 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені пунктами 1,2,3,5,6,8,17,20,27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3.

Пунктом 20 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги - обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.

Таким чином, позивач як інвалід війни та особа, яка віднесена до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії безумовно має право на першочергове отримання земельної ділянки, а місцеві ради зобов'язані протягом року після подання заяви відвести йому земельну ділянку.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою позивач звернувся до голови Броварської районної держадміністрації Київської області, тобто до місцевого органу виконавчої влади, а не до місцевої ради.

Водночас, обов'язку відвести земельну ділянку протягом року з дня подання заяви особою, віднесеною до категорії 3, на місцеві державні адміністрації Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не покладено.

Крім того, як Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" так і Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямовані на соціальний захист певних категорій громадян.

Вони не містять механізму передачі земельних ділянок у власність.

Таку процедуру визначено ЗК України, яким врегульовано суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, саме ЗК України підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо правомірності відмови у передачі земельної ділянки у власність.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 570/3511/15-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до голови Броварської районної держадміністрації Київської області Клименка Миколи Федоровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року, якою скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко