Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №804/8024/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 804/8024/17

адміністративне провадження № К/9901/47987/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (суддя Кальник В. В. ) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (колегія суддів: Чепурнов Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В. ) у справі № 804/8024/17 за позовом Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,

УСТАНОВИЛ:

Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради області звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 20 листопада 2017 року: № 60,61,62,63,64 на загальну суму 511
028,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та пені винесені на підставі частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в той час, коли частина 9 статті 106 Закону № 1058 виключена на підставі ~law4~ від 08 липня 2010 року, тобто до правовідносин застосовано норму, що не діяла. Вказує, що з 01.01.2011 зберігається порядок стягнення заборгованості, але забороняється застосовувати фінансові санкції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно Статуту Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради є комунальним підприємством, засновником та власником якого є територіальна громада міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.

Станом на 27.11.2017 КП "Павлоградводоканал" (код ЄДРПОУ 03341345) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20 листопада 2017 року на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - ~law6~) Пенсійним фондом прийняті рішення про нарахування пені на загальну суму 511 028,72 грн., а саме:

- № 60 за період з 04.10.2012 до 10.11.2017 у розмірі 66 987,64 грн. ;

- №61 за період з 10.09.2015 до 09.03.2017 у розмірі 92,82 грн. ;

- № 62 за період 31.07.2013 до 09.03.2017 у розмірі 218,62 грн. ;

- № 63 за період 04.10.2012 до 09.03.2017 у розмірі 442 243,89 грн. ;

- № 64 за період 04.10.2012 до 26.01.2017 у розмірі 1 485,75 грн.

Зазначені рішення отримані позивачем 24 листопада 2017 року.

Також судами встановлено, що пеня нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем фінансових санкцій, нарахованих рішеннями управління ПФУ в м.

Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 2042-2070 від
28.12.2010.

Заборгованість за рішеннями № 2042-2070 від 28.12.2010 була стягнута з позивача постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року по справі №804/10743/13-а, яка відповідно до ст.254 КАС України набрала законної сили.

На виконання постанови суду від 10.04.2014 по справі №804/10743/13-а, фінансові санкції та пеня №2042-2070 від 28.12.2010 на загальну суму 1 604 531,62 грн. були сплачені до Пенсійного фонду відповідно до графіка розстрочення даної суми на 36 місяців, починаючи з 01.01.2015.

Не погодившись з рішеннями про нарахування пені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходили з того, що на підставі абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Відтак, відповідачем правомірно нараховано фінансові санкції на підставі ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 1 ст. 14 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі ~law8~) суб'єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 визначено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ~law9~, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до ~law10~ нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Судами встановлено, що пеня була нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем фінансових санкцій, нарахованих рішеннями управління ПФУ в м.

Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 2042-2070 від
28.12.2010. тобто заборгованість виникла до 01.01.2011.

Борг по штрафним санкціям погашено позивачем остаточно у листопаді 2017 року, що підтверджено реєстром платіжних доручень КП "Павлоградводоканал" про сплату розстрочених штрафних санкцій та пені по справі №804/10743/13-а на загальну суму 1604531,62 грн., який підписаний головним бухгалтером Гуленко Г. Ю. та долучений до матеріалів справи.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 (в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ~law11~, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ~law12~, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

~law13~, яка діяла до 1 січня 2011 року та пп. 9.3.2 п. 9.3. Інструкції передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності ~law14~ наведена вище норма матеріального права скасована (підпункт й пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ~law15~).

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - ~law17~) наведена вище норма матеріального права із ~law18~ була виключена.

Відповідно до положень абзацу 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ~law19~, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності ~law20~.

Отже, після набрання чинності ~law21~ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Відтак, оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені скасуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №817/1049/15, від 19.09.2019 у справі № 810/2996/15, від 07.11.2019 у справі №816/327/17.

Відповідно до ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій