Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №826/19922/16

адміністративне провадження №К/9901/32915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (судді: Твердохліб В.А. (головуючий), Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі № 826/19922/16 за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач, контролюючий орган, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4) про стягнення податкового боргу у розмірі 49 663,46 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість у відповідача виникла у зв'язку з несплатою ним грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 23.05.2016 № 14980-0000, борг є узгодженим, проте самостійно ФОП ОСОБА_4 не сплачений.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2016 № 14980-0000 було сплачене відповідачем у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 22.09.2014 № 1066-25, яка ним отримана 1 жовтня 2014 року. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку до судів першої та апеляційної інстанцій не було надано.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2016 № 14980-0000 сплачене в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 20.07.2016 на суму 14 900,00 грн, від 03.08.2016 на суму 10 000,00 грн, від 03.08.2016 на суму 10 000,00 грн, від 08.08.2016 на суму 11 592,33 грн на загальну суму 46 492,33 грн. Крім того, відповідачем згідно з платіжним дорученням № @2PL217002 від 29.12.2016 було здійснено платіж на суму 24 530,00 грн, призначення платежу: орендна плата з фізичних осіб за землю за 2016 рік.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій,що за даними інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» у ОСОБА_4 станом на 20.07.2017 рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 25 437,39 грн, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

7. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Пункти 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

9.2. Пункт 41.2. статті 41.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

9.3. Пункт 57.3 статті 57.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

9.4. Пункти 59.1, 59.5 статті 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

12. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ФОП ОСОБА_4 було доведено факт погашення заборгованості з орендної плати за землю за 2016 рік, а тому позовні вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

13. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем в адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

16. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 826/19922/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду