Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.08.2018 року у справі №812/1620/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа №812/1620/17

адміністративне провадження № К/9901/60223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Стародуба О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (колегія суддів: Шишов О. О., Сіваченко І. В., Блохін А. А.) у справі № 812/1620/17 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення штрафу,

УСТАНОВИЛ:

В листопаді 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулась до суду із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення штрафу та пені в сумі 238 000 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що Постановою НКРЕКП від 05.01.2017 №7 на ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії було накладено штраф у розмірі 34 000 грн. Постановою НКРЕКП від 05.01.2017 №8 на ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, було накладено штраф у розмірі 85 000 грн., постановою № 7 накладений штраф у розмірі 34000грн.

Оскільки штрафи не сплачені, позивач просить стягнути їх та пеню в судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, з урахуванням ухвали від 20.07.2018 про виправлення описки) рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що постанова НКРЕКП № 8 від 05.01.2017 є протиправною, а тому накладений нею штраф стягненню не підлягає. Вказує, що у позивача відсутні повноваження призначати проведення планової перевірки, а тому прийняття 05.01.2017 постанов № 7 та № 8 про застосування штрафу є протиправними. Вказує, що суд першої інстанції застосував вимоги ч.7 ст.78 КАС України та не прийняв до уваги рішення суду в справі № 812/240/17, яким в задоволенні позову про скасування постанови відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання наказу НКРЕКП від 07.11.2016 № 203 та посвідчення на проведення планової перевірки від 07.11.2016 № 207, згідно з Планом заходів із здійснення державного контролю ліцензіатів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2016 рік, затвердженим наказом НКРЕКП від 23 листопада 2015 року № 317 (зі змінами), з 01.12.2016 по 19.12.2016 Комісією проведена планова перевірка дотримання Позивачем Ліцензійних умов за період з 01.01.2014 по
31.12.2015, за результатами проведення якої складений Акт від 19.12.2016 № 219.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг були прийняті постанови про накладення штрафу від 05.01.2017 № 7 на суму 34000 грн. та № 8 на суму 85000 грн.

Оскільки штраф по постанові від 05.01.2017 №7 добровільно не сплачено, було нараховано пеню та станом на 10.07.2017 становить 34 000 грн.

Через не сплату штрафу по постанові від 05.01.2017 №8, пеня станом на 10.07.2017 становить 85 000 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 238 000 грн., яку позивач просить стягнути шляхом звернення з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова № 7 скасована в судовому порядку. Щодо постанови № 8, суд відмовив в задоволенні стягнення штрафу, послався на ч.7 ст.78 КАС України, яка передбачає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Зазначив, що під час розгляду справи № 812/240/17 не було надано оцінку наявності/відсутності повноважень у позивача щодо призначення та проведення планової перевірки з наступним накладенням штрафних санкцій з урахуванням норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669). Відтак, дійшов висновку, що постанова № 8 є протиправною.

Скасовуючи рішення суду та задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №812/240/17 у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови № 8 від 05.01.2017 відмовлено. Відтак, суд першої інстанції помилково повторно надав оцінку її законності, що не є предметом позову.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу ", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених частин 1, 2, 4, 5 ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частин 1, 2, 4, 5 ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частин 1, 2, 4, 5 ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Судами встановлено, що постанови НКРЕКП від 05.01.2017 № 7 та № 8 оскаржувалися ПАТ "Сєвєродонецьким об'єднанням "Азот" в судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 812/225/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №7 від 05.01.2017 про накладення штрафу в розмірі 34000 грн. скасовано.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №812/240/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецькеоб'єднання Азот" про скасування постанови № 8 від 05.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 85000грн. відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Тобто правомірність чи протиправність постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.01.2017 № 7 та № 8 встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили при розгляді цієї справи доказуватися не може.

Частина 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Однак, в цій справі судом першої інстанції повторно надано оцінку законності постанови НКРЕКП № 8 від 05.01.2017, яка безпосередньо була предметом спору у справі № 812/240/17 та визнана судом законною.

Фактично суд першої інстанції вдався до перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі 812/240/17 та зробив висновок про неправомірність постанови НКРЕКП, що не є предметом спору у цій справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що постанова НКРЕКП від 05.01.2017 № 8 була предметом судового оскарження, за наслідками чого не скасована, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені відповідно до цієї постанови, підлягають задоволенню.

У ~law14~ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням регулятора.

Суд апеляційної інстанції врахував строк затримки сплати штрафу та ~law15~, яка передбачає, що розмір пені не може бути більше ніж сума штрафу, встановив, що остаточний розмір пені дорівнює 85000грн.

Відтак, сума штрафу разом з пенею, що підлягає до стягнення, складає 170000
грн., про що і вирішено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

О. П. Стародуб