Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.08.2019 року у справі №820/11362/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №820/11362/15

адміністративне провадження №К/9901/12181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року (судді: Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", третя особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків України в місті Харкові про визнання недійсним висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати недійсним висновок МСЕК № 001142, серії 10 ААА;

- зобов`язати відповідача надати нову довідку про наявність зв`язку смерті ОСОБА_2 з його професійним захворюванням.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про невірний спосіб захисту порушеного права позивача, так як в даному випадку існує необхідність дотримання у процесі застосування спеціальних знань у сфері МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом постраждалих.

Суд не володіє необхідними для цього спеціальними знаннями для визначення причинного зв`язку професійного захворювання (отруєння) або трудового каліцтва постраждалого з настанням смерті і тому не може по суті підмінити експертну установу, визначивши для неї ті вихідні дані, які суд вважає превалюючими.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги, суд по суті підмінив би орган, до компетенції якого належить встановлення причино-наслідкового зв`язку смерті особи із певним захворюванням, при тому, що суд не володіє необхідними для цього спеціальними знаннями.

Зазначив, що відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року із змінами і доповненнями внесеними ПП ВСУ від 25 травня 1998 року №15, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції досліджуючи даний спір та правовідносини, враховав зазначені положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року, та з урахуванням вимог статті 2 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) надав правову оцінку лише процедурі дотримання рішення суб`єкта владних повноважень що оскаржується, тобто діям комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи".

Тому, в даному випадку, відповідачем доведено правомірність своїх дій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку з посиланням на вимоги частини другої статті 162 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) у поєднанні з частиною другою статті 11 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) вважав належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання недійсним висновку МСЕК щодо відсутності причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, викладеного в довідці від 29 липня 2015 року №001142, серія 10 ААА, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 травня 2015 року з урахуванням висновків суду та надати нову довідку про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом ОСОБА_2 .

Тобто, суд апеляційної інстанції встановив, що причина смерті ОСОБА_2 пов`язана з його професійним захворюванням.

Одночасно вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі комунальний заклад охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовує тим, що механізм встановлення причинного зв`язку смерті з професійного захворювання встановлений наказом МОЗ України № 606 від 15 листопада 2005 року «Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом».

Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 3 грудня 2009 року саме на МСЕК покладені повноваження встановлення причинно- наслідкового зв`язку між смертю та професійним захворюванням.

При вирішення цього питання МСЕК керується гістологічними дослідженням тобто дослідження, які відобразились на склі патолого-анотомічного дослідження.

Висновком Українського державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ)від 20 липня 2015 року № 137 з урахуванням наказу МОЗ України № 606 від 15.11.2005р. встановлено, що основною причиною смерті ОСОБА_2 є декомпнсована хронічна серцева недостатність (внаслідок розповсюдженої форми атеросклерозу судин, ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби) з розвитком набряку легенів і головного мозгу. Дані захворювання є загальними. Тому причинно-наслідкового зв`язку між його смертю та професійним захворюванням легень не має.

Також висновком КЗОЗ «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» від 29 липня 2015 року - № 001142 не встановлений причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Третя особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків України в місті Харкові підтримало касаційну скаргу відповідача.

Вказано, що суд першої інстанції встановив, що остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК прийнято тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій. Зазначене підтверджується висновком № 001142 комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" та висновком Українського державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ)від 20 липня 2015 року № 137.

На переконання третьої особи, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання визначення причинно-наслідкового зв`язку смерті з професійним захворювань МСЕК не порушив процедури встановлення такого зв`язку та будь яких норм чинного законодавства, а тому суд апеляційної інстанції помилково зобов`язав голову МСЕК видати нову довідку про причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя-доповідач- Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

27 жовтня 2010 року згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 286104 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ХАР-06 №004168 ОСОБА_2 встановлено безстроково другу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, з втратою професійної працездатності 80%.

Відповідно до висновку науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань Харківського національного медичного університету, виданого за результатами обстеження та лікування в клініці в період з 16 вересня 2010 року по 7 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання за діагнозом "ХО3Л III стадії токсикоз пилової етіології; емфізема легенів II ст., легенева недостатність ІІІ ступеню.; хронічне легеневе серце декомпенсироване НК II Б. Захворювання професійні".

Довідкою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові № 5402/08-16 від 25 вересня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_2 з 15 жовтня 2008 року перебував на обліку та отримував страхові виплати.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу патолого-анатомічного дослідження №156 від 17 березня 2015 року та медичної карти №1556 стаціонарного хворого Харківської міської клінічної лікарні №13, причиною смерті ОСОБА_2 стало: легенева недостатність, хронічне "легеневе" серце, хронічний обструктивний бронхіт.

5 травня 2015 року позивач звернулась із заявою до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, в якій просила прийняти документи для надання на МСЕК з метою встановлення причинно - наслідкового зв`язку смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 2 групи, з раніше отриманим професійним захворюванням.

В період проведення МСЕК медичну справу ОСОБА_2 направлено до клініки Українського державного науково - дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності.

Відповідно до висновку Українського державного науково - дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності від 20 липня 2015 року №137, основною причиною смерті ОСОБА_2 є декомпенсована хронічна серцева недостатність (внаслідок розповсюдженої форми атеросклерозу судин, ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби) з розвитком набряку легенів і головного мозку. Дані захворювання є загальними, тому причинно - наслідкового зв`язку між його смертю та професійним захворюванням легень немає.

З довідки виданої комунальним закладом охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", за висновками МСЕК 29 липня 2015 року про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії 10 ААА № 001142, вбачається, що причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2 не встановлений.

Не погоджуючись з висновком МСЕК від 29 липня 2015 року про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії 10 ААА № 001142 позивач звернулась до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров`я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 р. № 606, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2005р. за №1455/11735, затверджено Інструкцію про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України «Про охорону праці».

Розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів: направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу, суду чи прокуратури; свідоцтва про смерть або його копії; посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий; оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ; копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені); акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок; медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого) - пункт 2.4 Інструкції.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції висновок про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Відповідно до пункту 2.13 Для розгляду особливо складних експертних випадків щодо встановлення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом до роботи МСЕК можуть залучатися як консультанти наукові співробітники, головні фахівці різних медичних спеціальностей профпатологи, травматологи, патологоанатоми та ін. Головний експерт обласного Центру (Бюро)медико-соціальної експертизи має право направити медико-експертну документацію померлого до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України м. Дніпропетровськ), Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів МОЗ України (м. Вінниця), висновок яких є консультативним для МСЕК.

Пунктом 2.14 Інструкції встановлено, що остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій. Рішення МСЕК приймається протягом місяця з дати надходження документів померлого, а у разі необхідності витребування додаткових документів з інших закладів, установ, організацій, терміни прийняття рішення може бути подовжено ще на один місяць з повідомленням зацікавлених осіб.

Пунктом 3 Інструкції передбачено критерії визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, як прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому Верховний Суд вважає, що відповідачем не порушено порядку розгляду питання про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Натомість визначення причинного зв`язку професійного захворювання (отруєння) або трудового каліцтва постраждалого з настанням смерті, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Тому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розгляд питання про встановлення причинного зв`язку між смертю потерпілого та професійним захворюванням віднесено до виключної компетенції медико-соціальної експертної комісії, а тому суд не може підміняти компетенцію іншого органу та приймати рішення про наявність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням. Суду лише перевіряє правомірність дій та рішень відповідача, їх відповідність законам України та підзаконним нормативно-правовим актам.

Крім того, відповідно до пункту 23 положення Про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Натомість позивач у місячний термін, після одержання висновку комісії не подавала письмову заяву на оскарження рішення МСЕК до комісії, в якій проходили огляд. Також не заявляла клопотання про призначення будь яких експертиз відносно даного питання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанцій підтвердилися під час розгляду касаційної скарги відповідача Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов