Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа №380/14124/24

касаційне провадження № К/990/42270/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Управління) на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 (суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

03.07.2024 Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 05.06.2024 №2980-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства».

04.07.2024 Товариство подало до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просило суд зупинити дію наказу Управління №2980-ПП від 05.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства до Управління про визнання протиправним та скасування наказу. Заборонити останньому вчиняти будь-які дії на виконання оспорюваного наказу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заяву обґрунтовано тим, оскаржуваний наказ містить очевидні ознаки протиправності, оскільки для його винесення (прийняття) не було жодних підстав, а контролюючим органом порушено порядок призначення перевірки, вчинено дії не у відповідності до вимог Конституції України та податкового законодавства, в рамках якого мають діяти державні органи, яким є Управління.

Наголошує, що контролюючий орган не надсилав Товариству обов`язкового письмового запиту, в якому було б зазначено порушення Товариством валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не повідомляв Товариство про порушення, не направляв та не вказував на отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення Товариством валютного, податкового чи іншого законодавства, що очевидно свідчить про незаконність призначення перевірки відповідно до оскаржуваного наказу та подальше її проведення.

Позивач просить врахувати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить у цій заяві, істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів Товариства.

Зазначає, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю Товариство може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що, в свою чергу, унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову Товариства про визнання протиправним та скасування наказу і вказане рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Позивач також вказує, що станом на момент звернення до суду із позовом та заявою про його забезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, заборони вчинення контролюючим органом дій на його виконання, реалізація перевірки, призначеної на підставі оскаржуваного наказу, станом на дату звернення позивача до суду ще не відбулась.

Зауважує, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки №2980-ПП від 05.06.2024, визнання протиправним та скасування якого є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги, враховуючи позицію, яку висловлював Верховний Суд, не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може унеможливити чи ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган зазначив, що навіть за умови проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, добросовісний платник податків не буде позбавлений можливості відновити свої порушені права в процесі оскарження результатів проведення перевірки і для цього не буде необхідності у докладенні значних зусиль. Незабезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії наказу не призвело б до неможливості поновлення прав позивача у разі задоволення позову судом.

Скаржник наголошує, що сам по собі факт здійснення заходів контролю, обов`язок щодо якого закріплено у статті 19 та підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може однозначно свідчити про настання для позивача негативних наслідків, адже відповідно чинного законодавства результати перевірки оформлюються у формі акта (за наявності порушень вимог законодавства) або довідки (якщо порушень вимог законодавства не виявлено). При цьому, за наявності нормативно визначеної процедури оскарження результатів проведеної перевірки та імовірність відсутності виявлення порушень вимог податкового чи іншого законодавства при проведенні перевірки, зупинення дії наказу від 05.06.2024 №2980-ПП є неспівмірним втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, які фактично блокують діяльність Управління та потенційно можуть призвести до значних втрат Державного бюджету України.

Управління також зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Отже, ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.11.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління, а ухвалою від 06.05.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 07.05.2025.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, наказом Управління від 05.06.2024 №2980-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів з 08.07.2024. Реалізація перевірки, призначеної на підставі спірного наказу, станом на дату розгляду питання про забезпечення позову у цій справі не відбулася.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову, виходив із ймовірності унеможливлення чи ускладнення поновити порушені прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Однак, такий висновок суди зробили без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення для поновлення порушених прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підстав оспорюваного наказу, тоді як норма статті 150 КАС України пов`язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд звертає зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.

Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №160/1140/23 висловив правову позицію про те, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій належно не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду