Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №820/10962/15

касаційне провадження №К/9901/36561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (суддя Мельнікова Л.В.) у справі № 820/10962/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.02.2016 позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.02.2017 відмовив Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016.

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, статті 88, частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції).

Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що податковий орган був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору в межах встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження, у зв'язку з обмеженими асигнуваннями з державного бюджету. Крім того, наголошував на тому, що пропуск строку апеляційного оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 є незначним.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.02.2016 (повний текст складено 15.02.2016) позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.09.2015 №0000152201 та № 0000132201. Зобов'язав відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор-Д» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей акту перевірки від 13.08.2015 №14/04-10-22-01-37172783.

У відповідності до абзацу 1 частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 було отримано відповідачем 22.02.2016.

Враховуючи викладене, останній день для подання апеляційної скарги в межах встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) строку був день із датою 03.03.2016.

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала 19.02.2016 апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016, тобто в межах встановленого частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) строку апеляційного оскарження.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.03.2016 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) щодо надання документу про сплату судового збору та встановив скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

У межах встановленого ухвалою від 03.03.2016 строку Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.03.2016 відмовив Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 25.11.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2016. В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що звернувся з апеляційною скаргою повторно відразу після виникнення можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 20.12.2016 про відмову у поновленні строку апеляційного оскарження, а також ухвалу від 21.12.2016 про залишення апеляційної скарги без руху із встановленням тридцятиденного строку з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач не навів обставин неможливості звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у справі №820/10962/15 вдруге у період після повернення вперше поданої апеляційної скарги і до 25.11.2016 (дата подання апеляційної скарги вдруге), порушуючи питання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору.

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали від 21.12.2016 звернулася до суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку відповідач посилався на неприпустимість обмеження у гарантованому Конституцією України права на судовий захист, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень. Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 28.02.2017 про відмову у поновленні строку апеляційного оскарження, а також ухвалу від 28.02.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), оскільки вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наведеним податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підставам пропуску строку апеляційного оскарження вже надавалась оцінка в ухвалі 21.12.2016. Обставин, які б вказували на наявність непереборних перешкод для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк, встановлений процесуальним законом, податковим органом не зазначено.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому суд касаційної інстанції керується таким.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено строки апеляційного оскарження судових рішень суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, учасники справи, які не погоджуються із судовим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскаржити в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк, або, у разі об'єктивних перешкод для цього, з моменту усунення таких перешкод.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого процесуальним законом строку оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №820/10962/15 фінансування з Державного бюджету України, враховуючи тривалий проміжок часу з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги і до моменту звернення з апеляційною скаргою вдруге (більше 8 місяців).

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 820/10962/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк