Історія справи

Постанова КАС ВП від 31.01.2022 року у справі №640/15352/19
Постанова КАС ВП від 08.02.2022 року у справі №640/15352/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

справа №640/15352/19

адміністративне провадження № К/9901/39069/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Коваленко Н. В., судді Шарапи В. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними рішення за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Мазур А. С. від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельничука В. П., Лічевецького І. О., Оксененка О. М. від 27 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" (далі - ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужба в Харківській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 січня 2019 року № 07, № 09, № 10 та № 11.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення ґрунтуються на неправильних висновках про порушення ним законодавства у зв'язку з розповсюдженням продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме - на електрообладнанні або на його табличці з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції. Спростовуючи такі висновки, позивач зазначив, що законодавство дозволяє наносити знаки відповідності технічним регламентам на пакування товару у випадках, коли розміщення безпосередньо на електротовари є неможливим або невиправданим через характер продукції. Скаржник зазначає, що перелічені в акті та в оскаржуваних рішеннях товари на своїй упаковці містили відповідну інформацію про відповідність технічним регламентам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, адміністративний позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів електротоварів позивач надав суду декларації про відповідність, видані уповноваженими органами, а тому суди дійшли висновку про відповідність товарів вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання підтверджена належним чином відповідними документами.

5. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій з наданих позивачем доказів встановили, що відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", пункту 1 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184 (далі - Правила № 1184), пункту 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1067 (далі - Технічний регламент № 1067), пункту 45 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1077 (далі - Технічний регламент № 1077), упаковка вищевказаних товарів містить знак відповідності, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірні рішення відповідача про вжиття позивачем обмежувальних (корегувальних) заходів є протиправними внаслідок, зокрема, необґрунтованості, та підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційну скаргу подано до суду 28 жовтня 2021 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 8 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/15352/19, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2021 року справу № 640/15352/19 було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 січня 2022 року.

10. Протокольним рішенням суду розгляд справи було продовжено у порядку письмового провадження.

11. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пунктів 28,42 та 43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077, внаслідок чого, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про необхідність скасування спірних рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

13. Крім того, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пунктів 28,42,43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077 у правовідносинах, які стосуються питання необхідності нанесення безпосередньо на продукцію знаку відповідності технічним регламентам.

14. Від ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення та дійшли правильного висновку про дотримання позивачем вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пунктів 28,42,43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077 з огляду на нанесення на упаковці знаку відповідності технічним регламентам.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказами, що на підставі наказу від 8 січня 2019 року № 24 та направлення від 17 січня 2019 року № 72 ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції в ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет".

16. За результатами перевірки складено акт від 23 січня 2019 року № 72, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме: розповсюдження продукції, яка не відповідає встановленим вимогам:

- позиція 1 - електричний чайник "Qilive", країна виробник Китай, арт. 535991, на електрообладнання або на його табличку з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, імпортер ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет";

- позиція 2 - скляний чайник Q 5013, країна виробник Китай, арт. 605402, на електрообладнання або на його табличку з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, імпортер ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет";

- позиція 3 - індукційна плита Q 5415 "Qilive", країна виробник Китай, арт. 496786, на електрообладнання або на його табличку з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, імпортер ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет";

- позиція 4 - тостер ТМ "Qilive", країна виробник Китай, арт. 536006, на електрообладнання або на його табличку з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, імпортер ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет";

- позиція 5 - електричний гриль SBG 2050 SS, TM "Sensor", країна виробник Китай, арт. 553275, на електрообладнання або на його табличку з технічними даними не нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, імпортер ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет".

17. По кожній позиції встановлено порушено вимог пунктів 28,42 та 43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077 та пунктів 1,2 Правил № 1184.

18. На підставі вказаного акта перевірки від 23 січня 2019 року № 72 відповідачем прийнято рішення про вжиття корегувальних заходів від 31 січня 2019 року № 07, № 08, № 09, № 10 та № 11, яким у строк до 28 лютого 2019 року обмежено допуск продукції на ринку до усунення формальної невідповідності шляхом співпраці з постачальником (імпортером, уповноваженим представником, виробником) для приведення продукції у відповідність до вимог, а саме: нанесення на електрообладнання або на його табличку з технічними даними знака відповідності технічним регламентам.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

22. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

23. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

24. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень положень частини 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пунктів 28,42 та 43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

28. Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

29. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються. Неналежне застосування Національного знака відповідності - порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

30. Відповідно до статті 4 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

31. Частинами 1 , 2 , 5 та 6 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" визначено, що ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються Частинами 1 , 2 , 5 та 6 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Органи ринкового нагляду та сфери їх відповідальності визначаються Президентом України.

32. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності приймають у випадках та порядку, визначених пункту 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.

33. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667 визначено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

34. ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до Положення про нього, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 21 липня 2017 року № 579 (далі - Положення № 579), є територіальним органом Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

35. Підпунктом 10 пункту 6 Положення № 579 передбачено право ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону.

36. Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності визначено Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

37. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені в технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування.

38. Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" у випадках, визначених у технічних регламентах, які передбачають застосування процедур оцінки відповідності, на продукцію та/або на інші об'єкти, що визначені такими технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам.

Нанесенням знака відповідності технічним регламентам на продукцію вважається також нанесення цього знака на будь-який інший, ніж сама продукція, об'єкт, який визначений у відповідному технічному регламенті.

39. Згідно з частиною 3 статті 29 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" у певних технічних регламентах можуть бути встановлені додаткові загальні принципи маркування знаком відповідності технічним регламентам.

40. Приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" визначено, що знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником.

41. Пунктами 1 та 2 Правил № 1184 передбачено, що знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг. Знак відповідності може супроводжуватися піктограмою або будь-яким іншим знаком, що вказує на особливий ризик або використання.

42. Відповідно до пункту 28 Технічного регламенту № 1067 перед наданням електрообладнання на ринку розповсюджувачі перевіряють, що на таке електрообладнання нанесено знак відповідності технічним регламентам, воно супроводжується необхідними документами, а також інструкціями та інформацією про безпечність, складеними згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, а також що виробник та імпортер виконали вимоги, визначені відповідно у пунктах 11,12 і 20 цього Технічного регламенту.

Якщо розповсюджувач вважає або має підстави вважати, що електрообладнання не відповідає цілям, пов'язаним з безпечністю, він не надає таке електрообладнання на ринку до приведення його у відповідність з такими цілями. Якщо зазначене електрообладнання становить ризик, розповсюджувач повідомляє про це виробнику або імпортеру, а також відповідному органу державного ринкового нагляду.

43. Згідно із пунктом 42 Технічного регламенту № 1067 знак відповідності технічним регламентам наноситься на електрообладнання або на його табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер електрообладнання, знак відповідності технічним регламентам наноситься на пакування та на супровідні документи.

44. Пунктом 43 Технічного регламенту № 1067 передбачено, що знак відповідності технічним регламентам наноситься перед введенням електрообладнання в обіг.

45. Відповідно до пункту 32 Технічного регламенту № 1077 перед наданням апаратури на ринку розповсюджувачі перевіряють наявність на апаратурі знака відповідності технічним регламентам, необхідних супровідних документів, інструкцій та інформації, визначених в пунктах 48-50 цього Технічного регламенту, що складені згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, а також виконання виробником вимог, визначених в пунктах 16 і 17, імпортером - вимог пункту 25 цього Технічного регламенту.

46. Якщо розповсюджувач вважає або має підстави вважати, що апаратура не відповідає суттєвим вимогам, визначеним у додатку 1, він не надає цю апаратуру на ринку до приведення її у відповідність з такими вимогами. Якщо зазначена апаратура становить ризик, розповсюджувач повідомляє про це виробнику або імпортеру, а також відповідному органу державного ринкового нагляду.

47. Пунктом 44 Технічного регламенту № 1077 передбачено, що знак відповідності технічним регламентам застосовується згідно із загальними принципами маркування зазначеним знаком, установленими законом.

48. Згідно з пунктом 45 Технічного регламенту № 1077 знак відповідності технічним регламентам наноситься на апаратуру або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі неможливості або невиправданості через характер апаратури нанесення знака відповідності технічним регламентам він наноситься на пакування та супровідні документи.

49. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що знак відповідності технічним регламентам наноситься на апаратуру або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. Водночас, законодавцем передбачено виключення з загального правила нанесення знака відповідності технічним регламентам безпосередньо на пакування та на супровідні документи продукції лише в тому випадку, коли це є неможливим або не виправданим через характер продукції. Тобто коли через технічні характеристики продукції є неможливим забезпечити нанесення знака відповідності на цю продукцію таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним.

50. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виключно у разі коли це є неможливим або невиправданим через характер електрообладнання, знак відповідності технічним регламентам наноситься на пакування та на супровідні документи.

51. Судами попередніх інстанцій у якості доказу про те, що безпосередньо на електротовари було неможливо та невиправдано наносити знак відповідності технічним регламентам, прийнято роз'яснення від експортеру - міжнародної компанії Sensor Europe s. r. o. (Чеська республіка) та міжнародної компанії - SNC OIA Company (Французька республіка) щодо невиправданості нанесення знаків відповідності технічним регламентам України безпосередньо на електротовари (корпус) і обґрунтування маркування товару таким знаком товарів на пакуванні.

52. Зокрема, з роз'яснення компанії SNC OIA Company (Французька республіка) від 20 травня 2019 року судами попередніх інстанцій встановлено, що товари ТМ "QILIVE" (електричний чайник "Qilive", індукційна плита "Qilive", скляний чайник Q 5013, тостер ТМ "Qilive" та інші) експортуються з Китайської Народної Республіки у 14 країн світу і на момент виготовлення і пакування заводським (конвеєрним) способом виробнику і експортеру не відомо, які конкретно товарні одиниці в подальшому будуть поставлені в Україну, а які потраплять у партії для експорту в інші країни. Зважаючи на це, розміщення виробником національного знаку відповідності технічним регламентам України безпосередньо на корпусі електротехніки є невиправданим і не може бути забезпечено на виробничих лініях компаній-виробників даних товарів у Китайській Народній Республіці.

53. Згідно з роз'ясненням компанії Sensor Europe s. r. o. (Чеська республіка) від 3 квітня 2019 року, що є постачальником товару електричний гриль SBG 2050 SS, TM "Sensor", виробники не мають можливості наносити знак відповідності технічним регламентам безпосередньо на товари TM "Sensor", оскільки виробляють такі товари для багатьох країн, тому знак відповідності наноситься на упаковку та супровідну документацію.

54. Водночас, колегія суддів вважає, що частину 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" у системному зв'язку з положеннями пунктів 28,42,43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077 необхідно розуміти так, що законодавець надає право виробникам (або його уповноваженим представником) наносити знак відповідності на пакування товару та супровідні документи виключно у випадку, коли є неможливим нанесення видимого, розбірливого та незмивного знака відповідності технічним регламентам на виріб виключно через його технічні характеристики розміри, матеріал, можливість пошкодження продукції.

55. Такі умови як виробництво електротоварів для багатьох країн та неможливість у зв'язку з цим нанесення на корпусі товарів безпосередньо на виробничих лініях компаній-виробників не звільняють від обов'язку щодо дотримання вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пунктів 28,42,43 Технічного регламенту № 1067 та пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077.

56. Колегія суддів враховує, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

57. Частина 3 статті 42 Конституції України передбачає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

58. Згідно зі ~law32~ від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов'язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів.

59. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

60. У силу вимог статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" держава зобов'язана забезпечувати, зокрема, дотримання прав споживачів на належну якість продукції та безпеку продукції.

61. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

62. Правовий висновок про пріоритетність життя та здоров'я людини у сфері захисту прав споживачів, що забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, його відповідність встановленим вимогам, неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 817/381/16, від 14 лютого 2020 року у справі № 808/2525/16, від 28 вересня 2020 року у справі № 826/855/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/19248/19.

63. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували наведені правові норми, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що такі електротехнічні товари, як електричний чайник, індукційна плита, тостер, електрогриль, за своїми технічними характеристиками є такими, на які неможливо нанести видимий, розбірливий та незмивний знак відповідності технічним регламентам.

64. Разом з тим, відповідно до частин 2 та 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті:

1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до частин 2 та 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частин 2 та 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частин 2 та 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб'єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;

4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб'єктами господарювання відповідно до Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

65. Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

66. Відповідно до статті 28 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб'єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Оцінка ризику проводиться органом ринкового нагляду відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Продукція не може вважатися такою, що становить серйозний ризик, за тих лише підстав, що існують можливості для досягнення більш високого рівня безпечності продукції або на ринку пропонується інша продукція, що становить менший ступінь ризику.

Орган ринкового нагляду повідомляє про продукцію, що становить серйозний ризик, та обмежувальні (корегувальні) заходи, вжиті щодо неї, органам з оцінки відповідності, що виконували процедури оцінки відповідності цієї продукції.

Технічним регламентом на певний вид продукції може бути встановлено особливості застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цією статтею.

67. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що обмежувальні заходи можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання виключно у випадку, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція становить серйозний ризик. Такий ризик оцінюється відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року № 1407.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що рішення про вжиття обмежувальних заходів обґрунтовані тим, що під час перевірки виявлено розповсюдження продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, що є порушенням пунктів 28,42 та 43 Технічного регламенту № 1067, пунктів 32,44 та 45 Технічного регламенту № 1077 та пунктів 1,2 Правил № 1184, а саме - нанесення знака відповідності технічним регламентам не на самому виробі, а на його упаковці.

69. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів електротоварів позивач подав декларації про відповідність, видані уповноваженими органами, а саме:

- на електричний чайник "Qilive" (арт. 535991) - декларацію від 22 червня 2018 року строком дії до 22 червня 2019 року про відповідність Технічному регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, декларацію від 22 червня 2018 року строком дії до 22 червня 2019 року та про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання;

- на скляний чайник Q 5013 (арт. 605402) - декларацію від 31 жовтня 2018 року строком дії до 30 жовтня 2019 року про відповідність Технічному регламенту № 1077 та Технічного регламенту № 1067;

- на індукційну плиту Q 5415 "Qilive" (арт. 496786) - декларацію від 22 червня 2018 року строком дії до 22 червня 2019 року про відповідність Технічному регламенту з електромагнітної сумісності обладнання; декларацію від 22 червня 2018 року строком дії до 22 червня 2019 року про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання;

- на тостер ТМ "Qilive" (арт. 536006) - декларацію від 22 червня 2018 року строком дії до 22 червня 2019 року про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання електроприладів ТМ "Qilive" згідно з додатком;

- на електричний гриль SBG 2050 SS (арт. 553275) торгової марки "Sensor" - декларацію від 13 липня 2017 року строком дії до 12 липня 2019 року про відповідність вимогам Технічного регламенту № 1067, (модельний ряд наведено в додатку до декларації) та декларацію від 13 липня 2017 року строком дії до 12 липня 2019 року про відповідність вимогам Технічного регламенту № 1077 (модельний ряд наведено в додатку до декларації) з додатками.

70. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відповідність електротоварів товарів вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання підтверджена належним чином відповідними документами, це, зокрема, свідчить про те, що вказана продукція не є такою, яка становить серйозний ризик.

71. При цьому, саме по собі нанесення знака відповідності технічним регламентам не безпосередньо на виробі, а на його упаковку, з урахуванням встановлення фактичної відповідності таких виробів технічним регламентам, не свідчить про небезпечність або ризикованість продукції, а тому застосування обмежувальних заходів за вказане порушення суперечить положенням статті 28 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

72. Колегія суддів враховує, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

73. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України", заява № 29979/04, пункт 68, "Кривенький проти України", заява № 43768/07, пункт 45, "Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункт 50, "Трегубенко проти України", заява № 61333/00, пункт 53, "Spacek, s. r. o. v. the Czech Republic", заява № 26449/95, пункт 54).

74. Отже, у справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що застосування обмежувальних заходів відповідачем у спірних рішеннях від 31 січня 2019 року № 07, № 09, № 10 та № 11 не було пропорційним та обґрунтованим, а тому не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, що є підставою для визнання таких рішень протиправними та їх скасування.

75. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для застосування обмежувальних заходів до ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", проте неправильно встановили мотиви для задоволення позову.

76. Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частин 1 та 4 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

77. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

78. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

79. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

80. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов'язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції.

Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

81. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

82. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. The Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59).

83. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

84. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija
v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

85. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

86. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

88. Враховуючи, що касаційний суд не приймає нового рішення у справі, то згідно з вимогами статті 139 КАС України судовий збір, сплачений суб'єктом владних повноважень, не повертається, а судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я. О. Берназюк

Судді: Н. В. Коваленко

В. М. Шарапа