ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 569/2950/17

адміністративне провадження № К/9901/34978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 (суддя - Ковальов І. М. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (судді - Капустинський М. М., Моніч Б. С., Охрімчук І. Г. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, тертя особа - військова прокуратура Рівненського гарнізону Західного регіону України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії у розмірі 17334,81 грн, визначеному після проведення її перерахунку у серпні 2016 року;

зобов'язати відповідача проводити йому виплату пенсії у розмірі 17334,81 грн починаючи з 20.12.2016.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2006 року позивач перебуває на пенсії за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

У серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.06.2016 №259, виданої військовою прокуратурою західного регіону України щодо зміни розміру пенсійного забезпечення, відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505". (а. с. 8)

Листом від 01.09.2016 позивача повідомлено про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки №259 від 15.06.2016, а також повідомлено про те, що розмір пенсії після перерахунку пенсії, проведеного з врахуванням зазначеного в довідці грошового забезпечення, складає 17334,81 грн. Проте виплату пенсії обмежено 10740 грн на підставі Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". (а. с. 9)

28.12.2016 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії у розмірі 17334,81 грн посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 зазначені обмеження визнано неконституційними і втрачають чинність з 20.12.2016. (а. с. 11-12)

Листом від 24.01.2017 відповідач повідомив позивача про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII максимальний розмір пенсії з 01.01.2017 визначено 10740 грн. (а. с. 15)

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що при проведенні перерахунку пенсії відповідачем виплачено йому пенсію, яку обмежено максимальним розміром в сумі 10740 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка обмежувала виплату пенсії військовослужбовцям максимальним розміром.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
03.10.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу пенсії у розмірі 17334,81 грн, визначеному після проведення її перерахунку в серпні 2016 року.

Зобов'язано відповідача проводити виплату позивачу пенсії у розмірі 17334,81 грн починаючи з 01.01.2017.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що діями відповідача порушено право позивача на соціальний захист, гарантований статтями 22, 46, 58 Конституції України, статями 1,14 Першого протоколу Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" обмеження якого неможливе.

Крім того, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від
24.12.2015 №911-VIII, дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, в той час коли пенсія позивачу призначена у серпні 2015 року.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що з 01.01.2017 набули чинності нові норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до ~law12~, якими встановлено обмеження у виплаті пенсії у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і такі норми неконституційними не визнавались, а тому з 01.01.2017 виплата позивачу пенсії підлягає обмеженню з урахуванням норм закону. При цьому безпідставними є посилання на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, оскільки норми, які визнані неконституційними, стосувалися Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, та іншого періоду з
01.01.2016 по 31.12.2016.

Крім того, вважає безпідставними посилання апеляційного суду на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 щодо конституційних прав і свобод, які гарантуються і не можуть бути скасовані, оскільки у рішеннях від
26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що розмір соціальних виплат залежить від соціально-економічних можливостей держави.

У відзивах на касаційну скаргу позивач та третя особа просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740
гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по
31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах в постановах від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

Враховуючи наведене правове регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук