Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №825/648/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2019 року

Київ

справа №825/648/17

адміністративне провадження №К/9901/16592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Земляна Г.В., Федотов І.В.)

у справі 825/648/17

за позовом ОСОБА_2

до Чернігівської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 № UA102000/2017/000052/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 при здійсненні митного оформлення товару надав усі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2017 адміністративний позов задовольнив:

- визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 № UA102000/2017/000052/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2017 № UA102150/2017/00017.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору.

Натомість Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 з огляду на правомірність прийняття Митницею оскаржуваних рішень від 28.03.2017.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати її та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що Митниця не вказала, які саме розбіжності чи ознаки підробки нею виявлено в поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Крім того, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

06.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень), що кореспондується зі статтею 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності НВО 342277 від 17.03.2017, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованої в реєстрі за № 265 в інтересах позивача, ОСОБА_2, у Литовській республіці придбано та транспортовано до України бувший у використанні напівпричіп ізотермічний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, марка GENERAL TRAILERS, модель TX34VW, номер шасі - НОМЕР_2, 2002 року виготовлення (далі - товар).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) серії ArgiD № 1216 від 23.03.2017 вартість товару становить 1750,00 євро.

З метою здійснення митного оформлення товару (б/в напівпричіп ізотермічний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування) до Митниці подано електронну митну декларацію UA102150/2017/201170 від 28.03.2017, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подано до митниці наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) ArgiD 1216 від 23.03.2017; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209060/2017/01224 від 25.03.2017; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу D 467547 від 09.11.2011; договір про надання послуг митного брокера № 23/03/1/2017 від 23.03.2017; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.03.2017; паспорт громадянина України; нотаріальна довіреність НВО 342277 від 17.03.2017; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 13 від 28.03.2017; копія митної декларації країни відправлення 17LTLG3000EK0044E6 від 23.03.2017; закордонний НОМЕР_1 від 11.08.2011.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом 28.03.2017 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA102000/2017/000052/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2017/00017.

При цьому, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані до митного оформлення документи відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У митного органу наявна цінова інформація на товари: митна декларація від 08.02.2017 № 204030000/2017/001149 - 3 250,0 доларів США/шт., тому оцінку товару здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку - 3 250 доларів США/шт.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості сумніву Митниці у правильності заявленої позивачем митної вартості товару.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах, а також відомостей про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, Митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

За таких обставин, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково врахував посилання Митниці на розбіжності в поданих декларантом документах, які не були покладені в основу прийняття спірного рішення.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Натомість судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, що згідно з частиною першою статті 352 КАС України є підставою для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2017.

Керуючись статтями 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова