ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2018 року

Київ

справа №286/648/17

адміністративне провадження №К/9901/23930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року (головуючи суддя - Капустинський М.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі Департаменту патрульної поліції капітана поліції Струтинського Дмитра Ігоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання дій неправомірними,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі Департаменту патрульної поліції капітана поліції Струтинського Д.І. (далі - інспектор Струтинський Д.І.) про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання дій неправомірними, в якому просив:

- визнати протиправними дії інспектора Струтинського Д.І. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу;

- скасувати постанову від 28 лютого 2017 року серії АР № 145493 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого на такий розгляд, що позбавило його можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього носив формальний характер та був здійснений з порушенням порядку, встановленого статтями 278,279 КУпАП. На думку позивача, його вина у вчиненні правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові не була доведена належним чином. Крім того, позивач посилався на необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення, у зв'язку із тим, що в оскаржуваній постанові, а саме в даті вчинення правопорушення не зазначено рік.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасовано постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову від 28 лютого 2017 року серії АР № 145493 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції Департамент патрульної поліції звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня 2017 року залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що висновки суду апеляційної інстанціє є помилковими, оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення (проїзд на заборонений сигнал світлофора) зафіксовано нагрудною відеокамерою інспектора патрульної поліції, тому його вина є доведеною, а накладення стягнення правомірним. Вказаний відеозапис, наданий до суду першої інстанції в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Департамент патрульної поліції зазначив, що суд безпідставно дійшов до висновку про порушення відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку із тим, що відповідно до статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, а розгляд справи здійснюється на місці вчинення правопорушення. Крім того, позивачу було роз'яснено його права та надана можливість подати письмові клопотання, які долучені до постанови про адміністративне правопорушення. Скаржник стверджує, що розгляд справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, здійснено відповідачем з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2017 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 145493, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У постанові зазначено, що 28 лютого 2017 року о 08 год. 51 хв. у місті Житомирі, по вулиці Покровська, 92, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «CHEVROLET LACETTI» номерний знак «НОМЕР_1», здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, чим порушив підпункт 8.7.3 (е) Правил Дорожнього Руху України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими під час розгляду справи доказами, а саме відеозаписом наданим відповідачем. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний відеозапис відповідає критеріям належності та допустимості. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем, під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлений статтею 268 КУпАП. Судом зазначено, що саме на стадії фіксації факту адміністративного правопорушення (складанні протоколу) особі, яка притягається до адміністративної відповідальності і роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, які, особою можуть бути використані саме до або під час притягнення її до адміністративної відповідальності, а не лише після притягнення. Отже, ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП є порушенням її прав. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку із тим, що вона прийнята з порушенням вказаних норм і не може вважатися законною.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

А тому, висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.7.3 ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення - а) зелений дозволяє рух; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно з пунктом 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та не було спростовано позивачем, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем «CHEVROLET LACETTI» номерний знак «НОМЕР_1», здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, чим порушив підпункт 8.7.3 (е) ПДР України.

Верховний Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що справу, всупереч вимогам КУпАП розглянуто на місці вчинення правопорушення без складання протоколу та з порушенням вимог, встановлених статтею 268 цього ж кодексу, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також, безпідставними є посилання позивача щодо наявності в оскаржуваній постанові помилки у зазначенні дати вчинення правопорушення (в даті не зазначено рік), оскільки судами першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду цієї справи, достовірно встановлено дату вчинення позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, така помилка носить лише формальний характер та не спростовує доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність дій відповідача та наявність підстав для скасування постанови від 28 лютого 2017 року по справі про адміністративне правопорушення позивачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано та судами попередніх інстанцій не встановлено.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, однак вважає за необхідне змінити рішення першої інстанції в частині мотивів його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає необхідним постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити в частині мотивування.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасувати.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Шарапа

І.Л.Желтобрюх