Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2019 року у справі №160/1329/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №160/1329/19

адміністративне провадження №К/9901/25744/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (судді: Головко О. В. (головуючий), Суховаров А. В., Ясенова Т. І.)

у справі № 160/1329/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ"

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - Товариство, декларант, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2019 року №UA100000/2019/000007/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13 травня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов Товариства задовольнив: визнав протиправними і скасував рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 05 червня 2018 року між позивачем (покупець) та компанією FIRMENENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LTD. (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20180605, за умовами якого постачальник постачає, а покупець купує товари народного вжитку на умовах, визначених вказаним договором.

Загальна сума договору складається з суми усіх рахунків за цим договором.

Вартість упаковки включена до вартості товару. Товар постачається на умовах FОВ-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010 року). Поставка товарів здійснюється партіями. Умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У січні 2019 року постачальник здійснив поставку товару торговельної марки Luxel (країна виробництва-СN (Китайська Народна Республіка) на загальну суму ~money0~ загальною вагою нетто 14 551,7 кг на умовах CIF-Одеса.

З метою здійснення митного оформлення цієї партії товару 23 січня 2019 року Товариство подало митну декларацію № UА100030/2019/396031, до якої додало наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 05 червня 2018 року №20180605; пакувальний лист (Packing list) від 30 листопада 2018 року № 18; рахунок-проформа (Proforma invoice) від 30 листопада 2018 року № 18; рахунок-фактура (Іnvoice) від 30 листопада 2018 року № 18; коносамент (Bill of lading) від 07 грудня 2018 року NGBLEG1811111; автотранспортна накладна (Read consignment) СМR від 11 січня 2019 року № 5805; декларація про походження товару Invoice від 30 листопада 2018 року № 18; платіжне доручення в іноземній валюті від 17 грудня 2018 року № 45 на суму 72 000,00 дол. США; страховий поліс від 06 грудня 2018 року № РYЕ 26320134902; результати зважування від 10 січня 2019 року РК-17678604; лист б/н від 28 січня 2019 року.

За наслідками опрацювання наданих декларантом документів Митниця через засоби електронного зв'язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії ZHONGSHAN GUZHEN MAXLEADER LIGHTING FACTORY; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, Товариство надало: видаткову накладну від 19 листопада 2018 року № РН-0000198; платіжне доручення від 17 грудня 2018 року № 45; експертний висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 14 січня 2019 року № ГО-2876/3; комерційну пропозицію (Comercial offer) від 30 листопада 2018 року; страховий поліс від 06 грудня 2018 року (повторно наданий). Також листом від 28 січня 2019 року декларант повідомив про відсутність можливості надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 23 січня 2019 року № UA10030/2019/396031.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2019 року № UA100000/2019/000007/2, згідно з яким проведено коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00034.

Підставами для прийняття зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів стало виявлення відповідачем у наданих до митного оформлення документах розбіжностей, а також відсутність у них повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари, зокрема: в інвойсі від 30 листопада 2018 року № 18 та контракті від 05 червня 2018 року № 20180605 не вказано умови оплати за товар; платіжне доручення в іноземній валюті від 17 грудня 2018 року № 45 на суму ~money1~ не підписане керівником та головним бухгалтером Товариства і не завірене печаткою підприємства; у призначенні платежу платіжного доручення вказано "оплата по контракту від 05.06.2018 № 20180605" - у контракті не зазначено загальну суму контракту, а сума інвойсу від 30 листопада 2018 року № 18, поданого до митного оформлення, становить ~money2~; відповідно до пункту 2.3 контракту вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу від 30 листопада 2018 року № 18 товар поставляється на умовах СІF-Одеса - до ціни товару відповідно до пункту 2.3 контракту не включено фрахт та вартість страхування; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІF витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товару.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

При цьому в частині 6 статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що не знайшли свого підтвердження доводи Митниці щодо невключення до ціни товару витрат на транспортування та страхування.

Так, у частині 10 статті 58 МК України встановлено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

З матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СІF-Одеса.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

При цьому, незазначення в пункті 2.3 зовнішньоекономічного договору від 05 червня 2018 року № 20180605 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

За таких обставин вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Щодо посилання митного органу на непідтвердження оплати за імпортований товар, оскільки згідно з платіжним дорученням від 17 грудня 2018 року № 45 оплата проведена в розмірі 72 000 дол. США (призначення платежу - "оплата по контракту від 05.06.2018 №20180605"), проте сума в інвойсі № 18 від 30 листопада 2018 року становить 37 551 дол. США, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного договору від 05 червня 2018 року №20180605 товар, який поставлено покупцеві згідно з контрактом передається на реалізацію на територію України з кінцевим строком оплати до кінця дії договору дійсного контракту. Даний контракт діє до 31 грудня 2019 року (пункту 10.1 контракту).

Таким чином, зовнішньоекономічним договором не визначено спеціальні умови оплати за товар, а саме щодо необхідності здійснення попередньої оплати за кожну партію товару, що поставляється. Крім того, Суд зазначає, що умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови взагалі не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Також колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскарженого рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова